Пояснення на пальцях

Думаю, що сталінізм і психічний гомосексуалізм в принципі нероздільні. Поясню - що таке абсолютний, вічний, що зустрічається у всіх культурах образ батьківщини? Це жінка, часом мати, в діапазоні від Матері Німеччині:



до розхристаної, напівоголеної французької коханки-Свободи:


У зображенні країни як безпорадної, нездатної постояти за себе жінки є великий сенс - відповідальність у такому разі перекладається на плечі всіх чоловіків, доля країни як би вручається особисто в руки кожного солдата, кожного новобранця, кожного підлітка - тому що якщо ти не відіб'єш ворогів, то хто? Мама твоя, чи коханка будуть від них відбиватися? Віниками? Солдат не просто з кимось там б'ється, він стає головним, країна-жінка ховається за його широку спину, і сам цей образ, саме сприйняття жінки, що сховалася, причаїлася в остраху, має величезний ефект. У певному сенсі, вся ця військова пропаганда влаштовує таку масову психологічну ініціацію чоловічого населення (у мирний час небажану - мирний громадянин повинен перебувати в стані дитини, сповитим, безпорадним, який вірить мамам з уряду), яку можна порівняти з першим дорослим полюванням у примітивних племен. Тепер ти, дорогий 50-річний доцент давньогрецької філології, зовсім дорослий, філологія скінчилася, почався серйоз.

Це, повторюся, стандартний пропагандистський хід, що з'явився не вчора, що застосовувався в багатьох війнах багатьма державами. За винятком Радянського Союзу.

Радянська мати:



Не боїться там чогось, не ховається, не тремтить, не веде вперед розпаленого хіттю бійця (як французька Свобода) - вона вимагає. Трохи прислухавшись до плакату, можна почути її хрипкий, прокурений голос: "Куди, блядь, сучара, блядь, поповз, блядь? Шуруй на фронт, блядь, а то я тобі щас всі кишки пообриваю!". Ініціація не відбувається - навпаки, за спиною розгорнуто сталеве віяло багнетів для тих сучар, що не бажають горіти в танках. Але навіть цей лютий, загрозливий своїм синам жіночий образ - виняток.

Повсякденна військова та невійськова реальність сталінського СРСР - це, звичайно ж, ніяка не мати (нехай навіть зла і сварлива), це батько. Батько народів:



Стовідсотково чоловічий, стовідсотково брутальний образ (вуса, люлька, люте, побите віспою обличчя) навіть не батька - вітчима (все-таки росіянам складно вважати своїм батьком грузина, цікаво, що Сталін і сам виріс з вітчимом), владного, жорсткого, готового стерти в порошок всякого, хто тільки спробує зазіхнути на його відповідальність за країну. Вітчима, який ні про що не буде благати, просити про захист, кудись захоплювати, вітчима, який дасть такий подсрачник, що відразу через лінію фронту перелетиш до самого Берліна. Вітчима, який навіть жартома не готовий ініціювати нікого до статусу чоловіка, вітчима, який вимагає лише одного - повної, абсолютної, тотальної покори ("Артилеристи, Сталін дав наказ"). Який хоче над тобою домінувати і який за право домінування башку тобі розіб'є. Кавказець, що вимагає від своїх російських пасинків повної покори.

І коли дорослий статевозрілий чоловік починає вголос про таке домінування мріяти, вголос страждати, що нікому йому підкоритися, що немає поруч з ним кавказького вітчима, готового стиснути у своїх обіймах ("Сильна рука") і дихнути на вухо махорочним смородом, і що от раніше,  авжеж, стисне так, що аж сльози з очей, а тепер що, помацають, помнуть ледь-ледь і відпустять, то мені залишається констатувати тільки одне - перед нами пасивний гомосексуаліст.

Тому мої розбіжності зі сталіністами не ідеологічні, не політичні і навіть не естетичні - вони статеві. Звідси і принципова неможливість діалогу зі сталіністами - ну що тут сперечатися з чужими гормонами? Навіть якщо ти його у суперечці заб'єш, оточиш і змусиш здатися, відректися, відмовитись, то він візьметься за старе, ледь побачивши симпатичного брутального чоловіка. "Ой, яка щетина, які руки, який погляд, ой ... Чогось це я, ой! Товариш Сталін, кажу, нам усім потрібен товариш Сталін, терміново, зараз же ... на всю ніч". Тому ніколи не сперечайтеся зі сталіністами - тут же переводьте мову на Сталлоне чи Брюса Вілліса, спрямовуючи їхню пристрасть у безпечне для суспільства русло. Мовляв, ви абсолютно праві, нам потрібна сильна рука. Сильна, але ніжна.
________________________________________
Джерело: First We Take Manhattan
===================================
Ще кілька ілюстрацій від коментаторів: