Свиням не до харакірі, свині жруть г..но!

Олександр Северин: "Черговий шанс для правих" чи самоупослідження?

Є боротьба за волю України,

Все інше то велике мискоборство

Ліна Костенко

Є така партія – УНП. Помірно (тобто наскільки це можливо за умов нескінчених поразок правих) заслужена і особисто мені раніше симпатична – настільки, що я навіть колись за неї, здається, голосував.
І, за відсутности альтернативи, можливо голосував би надалі. Слівце "би", котре переводить це у площину непевної і невдячної якбитології тут з'явилося, щоправда, не сьогодні, оскільки на чолі УНП вже давно стоїть пан Юрій Костенко, постать котрого особливого електорального піднесення у мене не викликає. Нічого особистого – кожен, хто не згоден, може звернутися до показників українських народників на виборах. 

Поза цією прикрою обставиною, жодних претензій до пана Костенка у мене не було, адже хто стоїть на чолі певної партії – справа передусім самих партійців і якщо вони вже багато років вважають, що він володіє якимись особливими талантами чи то можливостями, недосяжними ні для кого іншого – їхнє право.
Проте неприємно, коли суспільною думкою намагаються зманіпулювати, а якось по-іншому кваліфікувати мету свіжого тексту пана Костенка під зворушливою назвою "Зміни до Конституції – це черговий шанс для правих"¹, що вміщений на блозі керівника УНП – і хотілось би (див.вище про колишні сентименти до цієї партії), та не бачу підстав. 

"Українська народна партія голосувала сьогодні за внесення змін до Конституції, щоб врегулювати правові колізії, пов'язані з терміном повноважень діючих органів влади, а також в найближчій перспективі сприяти зміні виборчого законодавства для стимулювання до змагань за владні повноваження ідеологічних політичних сил" – переконує нас пан Костенко. Але чомусь мені виглядає, що насамперед він переконує сам себе.

"Парламент мав врегулювати правові проблеми", пише він: "ВРУ обиралася, згідно конституційної реформи 2004 року, на 5 років. Однак, поновлення Конституції 1996 року, яка передбачала 4-річний термін повноважень українського парламенту, призвело до правової колізії. Приміром, розходження в термінах виборів стосувалося не лише Верховної Ради України, а й Президента та місцевих органів самоврядування, що призводило до правового безладу в державі".

Залишаючи осторонь те, що йменувати теперішній Верхосовєт "парламентом" значить надзвичайно і безпідставно йому лестити, поговоримо про "колізії", а вірніше про їхню цілковиту відсутність.

За чинною, не спотвореною здохлою "політреформою" Конституцією України:

а) "Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю березня четвертого року повноважень Верховної Ради України" (частина перша ст.77) – отже, враховуючи те, що народні депутати України ВРУ шостого скликання набули своїх повноважень 23 листопада 2007 року, мають відбутися в останню неділю березня 2011 року, тобто 27 березня 2011 року.

б) "Органи законодавчої <…> влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України" (частина друга ст.6), "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" (частина друга ст.19).

в) "<…>народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу: "Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників" (стаття 79).

Жодна норма Основного (чи якогось іншого) закону не надає депутатам певного скликання продовжувати собі (і, відповідно, "своїй" ВРУ) строк повноважень. Більш того, згідно зі ст.3 обов'язкового для України Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини) "Високі Договірні Сторони зобов'язуються проводити вільні вибори з розумною періодичністю"– не треба бути генієм конституціоналізму, щоби визнати, що розумна періодичність – у слідуванні імперативній нормі Конституції, а не у примхах мандатоносців.

Принагідно варто спростувати ще одну тезу, котру наводять на "обгрунтування", мовляв, зміни строку проведення виборів потребує воля виборців, котрі обирали (за життя"політреформи") цих депутатів (і Януковича) на п'ять, а не на чотири роки. Як і часто густо – маніпуляція.

По-перше, обирали, але зовсім з іншими повноваженнями.

По-друге, не лічить "ідеологічним політичним силам" широко заплющувати очі на жалюгідний рейтинг цієї ВРУ та на очевидне бажання їхніх власних виборців викинути цю ВРУ на помийку.

По-третє, якщо ти вже назвався демократом чи то прихильником правової держави – виконуй чинну Конституцію (див.вище).

Тож нардепи-уенпісти не мали б вигадувати "колізії" і надалі ними перейматися, натомість мали б разом з усіма колегами виконувати чинні норми Конституції і йти на виборі 27.03.11. Але не схотіли.

Напевно, не схотіли саме тому, що, як промовисто свідчить пан Костенко, "в УНП, окрім чисто правових, були також і політичні мотиви при підтримці змін до Конституції". У цьому нема сумнівів, проте є сумніви, які саме політичні мотиви. 
За версією пана Костенка, ті мотиви полягають у тому, що за відсутности нового виборчого законодавства, або ж у разі запровадження "змішаної" системи виборів,"патріотичні політичні сили <…> могли бути повністю відкинуті від впливів на державну політику", чого (впливу) можна досягти "лише через об''єднання правих політичних партій, які зможуть, нарешті, стати конкурентоспроможною політичною силою<…>, а відтак в наступному парламенті суттєво посили український національній інтерес".

На цьому зворушливому місці хочеться спитати автора, перепрошую, а що, зараз"патріотичні політичні сили" від "впливів на державну політику" не відкинуті? І звідки він узяв, що регіональні пацани (і примкнулі до них підпацанники) збираються зважати на його з колегами думку при прийнятті нового виборчого законодавства? І, зрештою, не факт, що якщо автоматично з'єднаються "дві каліки, три чуми", то у наступній Верхораді від цього суттєво посилиться український інтерес. Якщо тільки не вважати таким інтересом бажання особистого сидіння у депутатському кріслі, адже по-іншому вже і не пригадати як…

Тому існує альтернативна версія "політичних мотивів" ну дуже "опозиційних" нардепів, які підтримали капость 01.02.11: дуже хочеться бути нардепами якомога довше, і бажано – знову. Врешті, як пам'ятаємо, на крайній випадок є авторитетна у певних колах думка, що "вибори – злочин проти народу" і відповідна практика.

Відтак, читаючи пояснення головного уенпіста, можна уявити, що йому і вправді соромно (звідси цей автотренінг), але тут принагідно згадується одна з фінальних сцен "Останнього самураю": придворному чиновнику, котрий каже про те, що його осоромили, імператор подає меча зі словами шттибу "ну, якщо вже ваша ганьба є настільки нестерпною…", натякаючи на гаракірі. Вже здійснивши де-факто політичне самогубство, не варто намагатися подати це шляхетною перемогою. При цьому я геть не заперечую можливости того, що УНП, а ще ймовірніше – особисто Костенко з групою товаришів знову опиниться у складі ВРУ, от тільки не треба вже про "ідеологічну політичну силу". Бо трохи комічно. 

Все це, ясна справа, стосується не лише депутатів від УНП, а всіх гамузом"опозиціонерів", які голосувати за регіональні зміни до Конституції: як на мене, список²тих, хто голосував "за", має стати таким собі проскрипційним списком виборця – жоден з персонажів не заслуговує на наш голос "за", оскільки це некомільфо, а кажучи більш зрозумілою декому пацанською мовою – "западло".
Втім, всі задіяні у неподобстві персонажі ще мають право на заключне слово, тобто дію – подання до Конституційного Суду з мотивів порушення процедури³. А нє, як кажуть у Галичині – то нє.

Олександр Северин, к.ю.н.,

*****

Примітки:

¹ http://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/4d48242331cc0/add_ok/#form 

² http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/g_frack_list_n?ident=17840&krit=66 з поправкою на, виглядає, переконливе твердження Ар'єва, що він не голосувавhttp://www.unian.net/ukr/news/news-419156.html . За обуренням депутата хочеться далі побачити наполегливі звернення до Генпрокуратури – і його, і всіх інших хто вважає так саме.

³Рішення Конституційного Суду України №11-рп від 07.07.98 є прецедентом: <sup>"Положення частини другої статті 84 Конституції України треба розуміти так, що рішення Верховної Ради України, зокрема закони, постанови, інші акти, а також рішення Верховної Ради України щодо прийняття (відхилення) постатейно законопроектів, поправок до них приймаються лише на пленарному засіданні Верховної Ради України за умови особистої участі народних депутатів України в голосуванні та набрання встановленої Конституцією України, законом про регламент Верховної Ради України кількості голосів на їх підтримку.

Положення частини третьої статті 84 Конституції України щодо здійснення народним депутатом України голосування на засіданнях Верховної Ради України означає його безпосереднє волевиявлення незалежно від способу голосування, тобто народний депутат України не має права голосувати за інших народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України. 

Порушення встановленої Конституцією України процедури ухвалення законів та інших правових актів Верховною Радою України є підставою для визнання їх НЕКОНСТИТУЦІЙНИМИ (частина перша статті 152 Конституції України)"</sup>

Прошу це вважати гуманітарною допомогою для обурених депутатів.

 _________________________________
Джерело: Майдан