Державний муж

ГОСУДАР 

Автор — Отряд графоманов

Персидський килим був великим і пухнастим. У кутку килима, розгублений і жалюгідний, стояв депутат Чечоткін і щулився під суворим поглядом Государя.

- Чечоткін, ти що це за законо ... про ... ет ... тьху, і яка сволота пятискладові слова видумує? Впіймаю - вб'ю ... коротше, ти там вчора що за херню прийняв?

- Але Ваша Величносте, це просто нещасний випадок. Збіг. - Лепетав Чечоткін. - Депутат Болванов хотів приколотися, написав текстик: "Коли їде член партії государевої, всім Пацакам згортати на узбіччя, виходити з машини і робити" ку "три рази". Зрозуміло, голосувати за цю муру ніхто не збирався, але тут я підняв руку - ну просто голову почухати хотів! - А в них, блін, рефлекс на помах руки спрацював - взяли і натиснули на кнопки!

- Ти там махай чим хочеш, мені важливий результат! - Розкричався Государ. - Чотириста п'ятдесят ідіотів, і не можуть розібратися, коли на кнопки тиснути!

Переляканий Чечоткін впав на коліна, гучно грюкнувся лобом у підлогу:

- Винуватий, Государе! Але я спокутую! Неодмінно спокутую!

- Ну гаразд, буває. - Дещицю заспокоївшись, пробурчав Государ. - А то я ж читаю і думаю: дурниця якась - "Пацаки". Хоч би написав "холопи", а то Пацака якихось приплів, та вони ще й кукати повинні. Гаразд, на цей закон я покладу. У сенсі накладу. Ну ти зрозумів. Коротше, на перший раз прощаю. Але надалі думай, що і коли чухати!

Просвітлілий на лиці Чечоткін тричі уклонився в пояс і почухав до виходу.

 ==

- Ну, хто там ще? - Поцікавився Государ.

- Ганна Геббельс! - Оголосив дворецький.

- Введіть.

Ввели Ганну Геббельс. Вона кілька разів неохоче вдарила чолом об підлогу, сказала:

- Народ хвилюється. Кажуть - жити нема на що.

- То скажи - працювати треба як слід. Ось я попрацював - і у мене все є!

- Не можна так з народом. - Задумалась Ганна Геббельс. - Народ - він чуйний. Працювати не любить. А з голоду, чого доброго, ще й думати почне. Гаразд, сотворю що-небудь. Молода демократія, важкий період реформ, підступи недобитих бютівців ... Але одного міністра доведеться показово відшмагати.

- Ну, добре. - Пробурчав Государ. - Задіюй Шопріча, він міцний.

Ганна Геббельс мовчки вклонилася і вийшла.

==
 
"Середина дня вже. Може, пора вставати? - Подумав Государ і почухав державне пузо. - А з іншого боку, хіба в ліжку зле? Ось, ще лежу - а вже скільки ділов понаробляв! Гаразд, піду, скупнусь в Гдепре" .

У цей момент двері відчинилися знову.

- Государ, до вас Спадкоємець! - Оголосив дворецький і відлетів у бік, отримавши сильним плечем Спадкоємця.

- Привіт, Батяня! - Мовив Спадкоємець.

- Доброго ранку, сина. - Відповів Государ. - Що там у тебе?

- Справа є! На мільон. І навіть більше! - Сказав Спадкоємець і радісно заіржав. - Треба одного хорошого хлопця прилаштувати. Грошима дуже цікавиться. Економіст. А старий пердун Стирьмахо давно пора на пенсію. Давай з цього приводу місцечко начальника державної скарбниці звільнимо, і посадимо туди мого хлопця?

- Посадити-то можна ... - Задумливо сказав Государ. - А хлопець точно хороший?

- Не те слово! Ми з ним в Куршевелі відпочивали. Орел! На діскарє такі номери видавав! І слово "економіка" без запинки вимовляє.

- Красти буде?

- Буде. - Визнав Спадкоємець. - Але в міру. Та й що там красти, давно вже сперли все.

- Логічно. - Погодився Государ. - Указ приніс?

- Так, от. - Спадкоємець простягнув Государю сувій.

Той примірився і поставив розмашистий хрестик.

- Дякую, папасі! - Сказав задоволений Спадкоємець, забираючи папір. - Ну, ти так багато не лежи. Шкідливо це, а деньок видався гарний.

==
 
Одягнувшись за допомогою слуг, Государ начепив корону і вийшов на вулицю. День був і справді хороший. У безхмарному небі яскраво світило сонце, неподалік дзюрчав витончений фонтан, а на алеї, яка веде від палацу до елінги, ніжно шелестів листям вітерець. По інший бік будівлі знаходилося поле для гольфу та зоопарк, але туди зараз не тягнуло. Загалом, Межипілля являло собою один великий земний рай, ретельно захищений від зазіхань простих смертних. Найважче було ставити паркан по фарватеру Гдепра, але будівельники молодці, не підвели.

До Государя обережно наблизився лакей, доповів:

- Ваша Величносте, нова журналістка в гаремі. Та, яка на "Двічі два" новини веде.

- Добре, заціню пізніше, - потренував державну мову Государ.

Зітхнувши, подумав: "Ех, і всьо б здорово, тільки країна мені якась дурна дісталася. Мова складна. Ось Володьці пощастило. У нього там мова проста, зрозуміла, та й держава побільша"

Але в цілому, незважаючи на окремі недоліки, Государ відчував, що життя остаточно і безповоротно вдалося.


_________________________________________
Джерело: Дурдом