У Колорадо — як у Карпатах

Сипле сніг

Сипле, сипле, сипле сніг...

Мов метелики сріблисті,

Ті сніжинки білі, чисті

Тихо стеляться до ніг...

Сипле, сипле, сипле сніг...

Сипле, сипле, сипле сніг...

Тихо, легко і спроквола

Покриває все довкола, —

Ні стежок, ані доріг...

Сипле, сипле, сипле сніг...

Сипле, сипле, сипле сніг...

Вже присипав доли, гори,

Вже весь світ, мов біле море,

Біле море без доріг...

Сипле, сипле, сипле сніг...

Марійка Підгірянка

Сніжинки

Білесенькі сніжиночки,

вродились ми з води;

легенькі, як пушиночки,

спустилися сюди.

Ми хмарою носилися

від подиху зими,

і весело крутилися

метелицею ми.

Тепер ми хочем спатоньки,

як дітоньки малі,

і линемо до матінки —

до любої землі...

Матуся наша рідная

холодна і суха,

бо дуже змерзла, бідная, 

вона без кожуха.

Отож її нагріємо,

устелимо сніжком.

Мов ковдрою, накриємо

легесеньким пушком.

Нехай зимою злючою

вона спочине в сні,

щоб зеленню пахучою

прибратись навесні!

Микола Вороний

Морозець, морозець!

Морозець, морозець!

Не щипай за щічки.

Теплі валянки у нас,

Шубки й рукавички.

Морозець, морозець! —

Плещемо в долоні.

У дівчаток і хлоп’ят

Носики червоні.

Грицько Бойко

* * *

Ой зима,

Зима, 

Зима.

Веселіш пори

Нема.

Гірка,

Сани,

Гомін,

Сміх,

Синій вечір,

Білий сніг.

Дітлахи

На ковзанах,

Скільки

Радості в очах...

Петрусь Бровка

Білі мухи

Білі мухи налетіли —

Все подвір’я стало біле.

Не злічити білих мух,

Що летять, неначе пух.

— Галю, Петрику, Кіндрате,

Годі, ледарі, вам спати.

І побігли до санчат

Галя, Петрик і Кіндрат.

Всі з гори летять щодуху,

Щоб піймати білу муху,

А санчата їм усім

Змайстрував старий Максим.

Максим Рильський

Зимова калина

Все жахав мороз калину:

— Побілієш ти, як сніг,

Заморожу до загину. —

Заморозити ж не зміг.

Червоніла, пломеніла,

Грона жевріли як жар.

Не лякалась, не біліла —

Не калина, а пожар.

А коли прибігли діти,

Любо мовила вона:

— Ви мене в коші беріте,

Я морожена — смачна.

Зустрічали з пиріжками

Свій Новий щасливий рік...

І солодкими цівками

Лився їм на губи сік.

Платон Воронько

Фурчить-хурчить хуртеча,

хуртеча-холоднеча.

Взимку

Хижо буйний вітер

Віє по долині,

Гори намітають

З снігу хуртовини;

Укриває землю

Скрізь намітка біла,

І земля замерзла,

Тихо заніміла,

Поки аж весною

Снігові кайдани

Не спадуть із неї,

Та й вона не встане.

Тільки буде вітер

Хижо завивати

І замети-гори

Буде намітати...

А як сонце ясно

Променем засвітить, —

Знов земля устане,

Щоб цвісти і жити.

Борис Грінченко

Снігова баба

Що за гамір?

Що за гра?

Ліпить бабу

Дітвора!

Ой же баба

Снігова,

Біла в баби

Голова.

Ой, у баби

Горб на спині

І ломака

Он яка!

Ніс у баби

З картоплини,

Рот у баби

З буряка.

Марійка Підгірянка

Мамо, iде вже зима

«Мамо, іде вже зима,

Снігом травицю вкриває,

В гаю пташок вже нема...

Мамо, чи кожна пташина

В вирій на зиму літає?» —

В неньки спитала дитина.

— Ні, не кожна, — одказує мати, —

Онде, бачиш, пташина сивенька

Скаче швидко отам біля хати?

Ще зосталась пташина маленька!

«Чом же вона не втіка?

Нащо морозу чека?»

— Не боїться морозу вона,

Не покине країни рідної, 

Не боїться зими навісної,

Жде, що знову прилине весна.

Леся Українка

Їдальня для птахів

Уночі була велика завірюха. Снігу нападало багато. Щиглики, синички, снігурі літають, пищать. Їсти хочуть.

А їжі нема — все замело снігом.

Дивляться діти на пташок.

— Давайте допоможемо їм. Пташки дуже корисні, — гукнув Петрик.

Взяли тоненьку дощечку. Прив’язали мотузки й повісили на дерево. На дощечку насипали крихот хліба, сім’я з льону й конопель. Налетіли пташки. Клюють, цвірінькають. А діти любуються.

Взимку

Ой мороз, який мороз!

Всіх пташок проймає дрож.

Скачуть-плачуть горобці:

— Дайте нам зерна, ців-ців! —

А синички невеличкі

Просять:

— Дайте рукавички! —

Снігурі сидять вгорі,

Заздрять дуже дітворі:

— Вам, дівчатка і хлоп’ятка,

Тепло, бо у вас є хатка.

А у нас нема хатинки,

Й на обід ані зернинки. —

Як почув Василь пташок,

Одягнувся в кожушок,

Взяв пшона і хліба скибку,

На подвір’я вибіг швидко,

Всіх пташок нагодував,

І здалось — мороз пропав:

Горобці защебетали,

І синичкам тепло стало.

Іванна Блажкевич

***
Сипле, сипле, сипле сніг.
З неба сірої безодні,
Міріадами летять
Ті метелики холодні.

Одностайні, мов жура,
Зимні, мов лихая доля,
Присипають все життя,
Всю красу лугів і поля.

Білий килим забуття,
Одубіння, отупіння
Все покрив, стискає все
До найглибшого коріння.

Сипле, сипле сніг,
Килим важче налягає...
Молодий огонь в душі
Меркне, слабне, погасає.

Іван Франко



***
Лягла зима, і білі солов"ї
Затьохкали холодними вустами.
В холодні землі взулися гаї.
І стали біля неба як стояли.

Скоцюрбивсь хвіст дубового листа,
Сорока з глоду водить небо оком,
І вітер пише вітрові листа,
Сорочим оком пише білобоко,

Що гай з землі дивився і стояв,
Що солов"ї маліли, як морельки,
А Київ, мов скажений, цілував
В степах село чиєсь, чуже, маленьке.

Що я з тобою ще одні сніги
Зимує на щасті, як на листі.
Нога в дорозі. Вітер з-під ноги.
І пам"ять наша - мак в колисці.

Микола Вінгановський


***
Дзвенять у відрах крижані кружальця.
Село в снігах, і стежка ані руш.
Старенька груша дихає на пальці,
їй , певно, сняться повні жмені груш.

Їй сняться хмари і липневі грози,
Чиясь душа, прозора, при свічі.
А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.
У вирій полетіли рогачі.

Дощу і снігу наковтався комин,
і тин упав, навіщо городить?
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,
улітку він під грушею сидить.

І хата, й тин, і груша серед двору,
і кияшиння чорне де-не-де,
Все згадує себе в свою найкращу пору.
І стежка, по якій вже тільки сніг іде...

Ліна Костенко


Першій сніг

Голуби злетілися біленьки,
Мабуть хтось їм хліба накришив, -
То вночі пройшов сніжок легенький
І усе довкіл запорошив.
Не спурхне сніжок цей голубами,
Як весінне сонце припече,
Він струмком зів”ється між горбами
І в далеке море утече.

Платон Воронько



Зимова пісенька

Зимонько-снігурочко,
Наша білогрудочко,
Не верти хвостом,
А труси тихесенько,
Рівненько, гладесенько
Срібненьким сніжком!
Ми повибігаємо,
Снігу накачаємо
Купу за садком,
Бабу здоровенную,
. Уночі страшенную,
Зліпимо гуртом.
Зробим очі чорнії,
Рот і ніс червонії –
Буде, як мара!
День і ніч стоятиме
З нашого двора.
Гляне ясне сонечко
В весняне віконечко –
Бабу припече,
Де й мороз той дінеться,
Геть від баби кинеться,
З ляку утече!

Леонід Глібов

_______________________________________________

Джерело: Nate Zeman, Весела Абетка, Анумо знову віршувать!