Звичаї, традиції і забобони різних народів

Майже у всіх або взагалі у всіх західних країнах, як відомо, великі проблеми з політкоректністю у всіх сенсах, видах і проявах. В основному, це стає проблемою для туристів з країн з іншим укладом та іншими соціальними звичками.

Ну, наприклад, заплатити за жінку в ресторані — значить її образити, підкреслюючи (як вона, дурепа, вважає) свою фінансову перевагу.

Якщо ви поступитеся місцем у транспорті літній людині, то знову ризикуєте нарватися на невдоволення, бо таким чином, нібито, продемонструєте свою фізичну перевагу.

Уявна перевага взагалі одна з улюблених причин подати на вас до суду або просто нагородити недобрим поглядом. Вважається, що цю свою перевагу ви нахабно демонструєте, коли відкриваєте жінці двері, пропускаєте її вперед, пропонуєте донести важкі сумки до машини і тому подібне.

Не кажучи вже про такий важкий злочин, як комплімент. Або те, що пані може або захоче припустити це. Тому про всяк випадок краще мовчати і дивитися в інший бік або, навпаки, сказати що-небудь неприємне, але без грубості. А то, задумавшись про своє і тупо зупинивши погляд на дамських туфельках, можете одержати по повній програмі за сексуальне домагання.

У цьому сенсі дуже зручна Південна Корея. Там жінці слід говорити не про те, як чудово вона виглядає, які у неї променисті очі, вдала зачіска і тому подібні банальності. Там слід чинити абсолютно навпаки: щоб догодити дівчині, треба згадати все з галузі патології і видати їй те, що ви згадаєте про зовнішні прояви найважчих захворювань. Тобто, приміром, співчутливо цокаючи язиком, повідомити, що вам здається, ніби у неї виразка дванадцятипалої кишки, тиреотоксикоз, гастродуоденіт, нетравлення шлунку, підвищене газоутворення, пієлонефрит, грижа Шморля, підвивих колінного суглоба, мішки під очима, шкіра кольору просіяного попелу, ну і ще що-небудь приємне для неї на ваш вибір і виходячи з вашої медичної ерудованості. А вся справа в тому, що в Кореї дівчина має викликати в чоловіка бажання її захистити, допомогти, вилікувати і просто обігріти фізично і душевно. А для цього вона, тобто дівчина, вигляд повинна мати найбільш привабливий з точки зору корейців, інакше кажучи бути максимально хворою, нещасною, пригніченою, крихкою, хиткою і виглядати, як перед голодною непритомністю або після триденної бігунки з блювотою.

Бажаючі можуть випробувати корейський спосіб робити компліменти на американках і описати результати. Дуже цікаво.

З компліментами взагалі не все просто, як ви вже помітили. У Норвегії відвертий комплімент прийнято вважати лестощами, а підлабузників не поважають.

У Фінляндії ж комплімент, висловлений публічно, компліментом взагалі не вважається і просто ігнорується.

Італійці вважають компліменти виключно шкідливої річчю, що майже неминуче приводить до пристріту. Похваливши в Італії немовля, можете нарватися у відповідь на «козу» від його батьків. На відміну від шанувальників «металу», італійці «козою» відганяють різноманітну нечисть, напасті і лякають погане око.

У Китаї, якщо ви не маєте на меті образити господиню, ні в якому разі не приносьте в її дім квіти. Китайці упевнені, що таким чином «цей бридкий інородець» бажає показати, наскільки йому не подобається їхній будинок, що будинок їх потворний, некрасивий, позбавлений смаку, а тому, щоб хоч якось скрасити все хазяйське неподобство, він вимушений приносити прикраси з собою.

Зате в Китаї компліментом господарям вважається повне, з нашої точки зору, неподобство. Щоб показати, наскільки вам припала до смаку хазяйське куховарство, треба якомога голосніше чавкати, поливаючи все навколо себе бульйоном, жиром і соусом. Тоді всім китайцям відразу стане ясно, що їли ви (я б все ж таки вжив слово «жерли») із задоволенням і апетитом.

У Бурятії і Монголії з тією ж метою, щоб зробити приємне господарям, треба під час і особливо після їжі голосно і виразно ригати, показуючи тим самим, що, по-перше, вам все сподобалося і, головне, що ви ситі по горло. Якщо відрижки у вас немає, значить ви залишилися голодні і вас треба ще погодувати. Я б у Бурятії не тільки жити, а й вижити б, напевно, не зміг, тому що ні разу не ригнув з дитинства. Ну, якщо не вважати таким ефект після випивання залпом півтора літра чого-небудь газованого.

Що до Середньої Азії, то там існує два види спільного чаювання, умовно назвемо їх «привітне» і «непривітне». Якщо вам відразу налили повну піалу, то вважайте, що вас випроваджують. У сенсі: випив, і шуруй. Повага виявляється тоді, коли чаю наливають, як вам може здатися, з жадібності потрошку, по третині піали, насправді демонструючи, що господар постійно стежить за тим, щоб у гостя весь час був свіжий гарячий чай.

А от у Грузії, навпаки, вина в склянці гостя має бути завжди по вінця. Хочеш ти, чи вже ніщо в тебе не лізе і сам ти на ногах не стоїш, — неважливо, склянка неодмінно має бути наповнена. У цьому сенсі досить небезпечно бути ввічливим гостем, якому незручно не випити налите.

У згаданій вже Південній Кореї, де на перший погляд і смак нашої пересічної людини їжа не просто гостра, а зовсім неможлива для споживання, і її можна використовувати виключно зовнішньо, як зігріваючу мазь для розтирання попереку та забиттів, так от там найкращим компліментом кухарю будуть ваші червоні набряклі очі, сльози, соплі, хапання ротом повітря і тому подібні прояви «задоволення» від трапези. Тому в Кореї, йдучи перекусити, варто запастися парою пачок паперових хусточок.

До речі, в Японії абсолютно неприпустимо і непристойно сякатися на людях. І в цьому я з японцями погоджуся. Хоча не розумію, як вони примудряються робити це на самоті при їх скупченості у три людини на один квадратний метр, не рахуючи сакур та дітей.

Після їжі в нормальних домівках зазвичай миють посуд. У нас вихований гість іноді поривається допомогти в цьому господарям, в чому ніхто не бачить нічого поганого. Але подекуди гостя ні в якому разі не допустять до миття хазяйської посуду, тому що таким чином він, як вважають, «змиває щастя».

У Греції необережно висловлений гостем комплімент відносно будь-якої речі, наприклад картини або антикварної статуетки, може завдати господареві серйозних матеріальних збитків. Оскільки, якщо гість вголос сказав, що річ йому сподобалася, господар повинен її подарувати.

Якщо ж вам від душі і щирого серця щось подарували в Індії, а ви хоч трохи знаєте місцеву мову, то замість «дякую» слід сказати якусь банальність на кшталт: «О! Це якраз те, про що я мріяв усе своє життя!», або хоча б просто: «Так, дуже мила штучка». Якщо місцевих мов не знаєте і скажете звичайне міжнародне «Thank you!», то можете образити людину, перевівши спілкування (з його точки зору) на виключно формальний, прохолодний рівень.

А в колі сім'ї в Індії взагалі не прийнято дякувати одне одному, бо, вважається — нема за що, і без того мають допомагати.

З подарунками і в Китаї можуть виникнути проблеми. Якщо ви подаруєте китайцеві що-небудь пов'язане із цифрою 4, то завдасте йому важку душевну травму і змусите підозрювати вас у недобрих намірах щодо нього, тому що четвірка в Китаї, це символ смерті. У Китаї і при нумерації поверхів четвертий зазвичай пропускають, перескакуючи з третього відразу на п'ятий.

Але подібне є і в деяких інших країнах. Там непопулярні поверхи, будинки та квартири під номером 13. Тому їх там просто ігнорують так само, як четвірки в Китаї, і після вдома 12 йде 14.

У Японії теж не завжди просто зробити вдалий подарунок. Там не дарують букети з непарним числом квіток, бо японці впевнені, що непарна кількість квіток приносить самотність і нещастя. Тому, як символ самотності і скорботи такі непарні букети приносять на похорон і на кладовища.

Треба сказати, що терпіти не можу, ненавиджу зрізані квіти. Зрізані квіти — мертві, а дарувати трупи, хай і дуже красиві, а потім ще дивитися, як вони розкладаються в шикарній вазі, гублячи свої відсохлі частини, мені здається абсолютно неприйнятним, огидним і грубим.

Китайці пішли в цьому ще далі. Вони впевнені, що дарувати не можна не тільки зрізані, а навіть і живі квіти, тому що вони все одно помруть. І дарують штучні, вважаючи, що вони практично вічні. У нас же штучні кладуть тільки на могилу. Мабуть, з економії.

А що у Росії із забобонами? Перше: намагатися не говорити, що у тебе все відмінно, справи йдуть чудово і взагалі, життя — чудова штука. Чому? Правильно, тому що можеш наврочити. І не просто можеш, а так неодмінно й станеться.

З боязні пристріту та порчі і друге марновірство. Батьки не люблять показувати новонароджених чужим людям. Бояться. З цієї ж причини на додачу до всього раніше давали дитині друге, позацерковне ім'я, щоб заплутати різну злісну нечисть. А в багатьох областях взагалі воліють дітей не хвалити. Щоб не наврочити.

А в Норвегії дітей у школі не хвалять, не лають і не ставлять оцінки в присутності інших. Це некоректно по відношенню до цих інших, які можуть вважати себе в чомусь обділеними, ураженими.

У тій же Норвегії ніяка сволота ніколи не поцікавиться твоїм здоров'ям після лікарняного. Але не тому, що їм все одно, а тому що це надто особисте, майже інтимна справа, щоб про неї питати. Там твоїм здоров'ям цікавиться тільки лікар, та й то з корисливих спонукань.

Ось в Японії начальник може запитати, як ти себе почуваєш, але зате ти не можеш піти з роботи до того, як піде начальник.

До речі, що начальники, що просто службовці в Європі та в Америці люблять сидіти один напроти одного, поклавши ногу на ногу. Якщо ви так сядете в деяких країнах Південного Сходу, і до того ж стопою у бік співрозмовника, то наживете собі ворогів, бо там це вважається страшною образою.

Якщо ж ви вирішите виправдити цю незручність і погладите скривдженого по голові, то в цьому випадку вас, напевно, взагалі одразу вб'ють, тому що дві страшних образи поспіль — це вже занадто.

Якщо ви намірилися вирішити справу миром, зробивши жест «Справи — во!», тобто показавши кулак з піднятими великим пальцем, то вбити за це можуть вже у багатьох країнах. Цей жест має безліч різних і протилежних значень, в залежності від того, де і кому ви його показуєте. Від згаданого «ніштяк!», до пропозиції вступити в протиприродний зв'язок, наміру купити повію, виразу «хрін тобі у пику!» аж до до інших недобрих речей.

Тому будьте уважні.
___________________________________
Джерело: Pepsimist