Річниця, б...дь!

Автор — frankensstein


Наближається річниця інавгурації Віктора Януковича. Блогери з руху «ЗМІ без цензури» пропонують цього дня одягнутися в чорне і сумувати. Я підтримую цей рух, тому що блогосфера - це і є «ЗМІ без цензури», проте одягати траур не буду. Я краще привітаю земляка з урочистою датою. Ось тільки що подарувати президенту? Що можу запропонувати я, пересічний громадянин, людина, у якого є вертольоти і розкішні палаци? Звичайно ж, святковий набір фотографій з видами батьківщини! Справді, що може бути миліше зайнятій людині, яка працює далеко від рідних місць, ніж зворушлива вісточка з дому? Цією вісточкою і буде мій «Мартиролог донецьких міст». 


Тут, в Донецькій області, Віктора Федоровича до цих пір поважають і люблять, роки його роботи до невпізнання змінили наш край, а гідні продовжувачі справи президента щодня піклуються про те, щоб ніщо не порушило стабільність, з таким трудом досягнуту високопрофесійною командою Януковича. 


Ось, наприклад, місто Українськ. Одного разу там закрилася єдина шахта, а містянам довелося кинути житло і шукати щастя в інших регіонах. Пізніше раптом з'ясувалося, що шахту закрили помилково, і вона ще цілком може давати вугілля. Її навіть вдалося частково реанімувати і запустити знову, але люди чомусь більше не хочуть повертатися в Українськ. Навіть не зважаючи на те, що вільні квартири мер роздає всім бажаючим. Напевно тому, що в місті нема центрального опалення. 

У Українську пустує майже половина осель. 

А це околиця Тореза. Селище, в якому колись жив наш героїчний земляк Олексій Стаханов. Більшість будинків там покинута і зруйнована. Роботи нема. Майже всі шахти Тореза закриті, а вугілля тепер добувають у норах за технологіями 18-го століття. 

Мало хто знає, що завдяки Віктору Федоровичу, котрий завжди підтримував інновації, а також його колезі Сергію Тулубу, колишньому міністру Вуглепрому, а нині губернатору Черкас, у Донбасі запатентована передова технологія видобутку вугілля за допомогою ванн. 

Замість шахт в Торезі тепер працюють копанки. Це теж донецьке ноу-хау - "Вирий сам". 

Шахти тепер в основному виглядають так. Нічого, що вони розвалені. Вугілля в багатьох з них все одно продовжують добувати. Тільки вже нелегально. Так вийшло, що в закритих, нерентабельних шахтах чомусь залишилися великі запаси вугілля. 

А це мій кореш. На честь свята він виконує для Віктора Федоровича пісню "Сплять кургани темнії" на гармошці, знайденій у руїнах шахтарського бараку. 

Історична фотографія. Знесення цехів збанкрутілого Макіївського металургійного заводу. Ні про що не питайте. Так треба! 

А ось шахтарський пивзавод. Хороше пиво, кажуть, варили тут. Уміли ж, чортяки! 

Містечко Артемове. Тут можна знімати фільми про війну. Його доля нагадує долю Українська, з тією лише різницею, що шахту в Артемовому закрили безповоротно і реанімувати її не вдалося. Нема ніжок - нема мультиків, нема шахти - немає людей. 

А це батьківщина Віктора Федоровича - місто Єнакієве Донецької області. У цьому будинку ще живуть люди. Так-так, он там, у тій частині, над якою ще зберігся дах. Правда, у них немає ні каналізації, ні води - це мінус. Але зате практично нема і сусідів. Ніхто ніколи не шумить. 

А це, Вікторе Федоровичу, ваш будинок. Пригадуєте, ви тут у дитинстві жили? Він не дуже добре виглядає, але це нічого. Головне, що вам так подобається. У нас тепер скрізь так. 

Зі святом!
_________________________________
Джерело: Усе буде Донбас!