Пам’ятаючи про майбутнє

Ось почитаєш іноді про те, як люди бажають вийти з сансари, щоб ніколи більше не народжуватися в цьому світі, і подумаєш тільки — а чому, власне, ніколи? Чому людина так панічно боїться знову прийти на цю землю? 


Скептики можуть заперечити зараз, що ніякого другого пришестя не буде ніколи, та зараз мова не про те. 


Якщо людина, озираючись на своє минуле і передбачаючи своє майбутнє бачить там тільки труднощі, не важливо якої природи, чи то фізичної, чи матеріальної, то цілком природно — не побажає вдруге народжуватися в тому світі, який обійшовся з нею так не справедливо. 


Але якщо життя людське була наповнене радістю, любов'ю і всіма матеріальними та духовними благами, то ось сумніваюсь я дуже, що така людина не захоче повернутися знову, і знову туди, де вона була обласкана з усіх сторін. 


Ось у цьому зв'язку я пропоную всім добровільним відмовникам від майбутніх втілень замислитися не над тим, як зробити так, щоб ніколи сюди більше ні ногою, а над тим, що потрібно зробити для того, щоб народитися знову, але, припустимо в дуже хорошій і знаменитій сім'ї, оточеній з усіх боків матеріальними і духовними благами. Але найголовніше — щоб пам'ятати себе теперішнім, і для чого ти захотів народитися в кращих умовах. Бо хто зна’, а раптом почують вас небеса, і нададуть вам таку можливість, а ви, рідства не пам'ятаючи, почнете тринькати спадок своїх батьків, і творити всілякі гидоти. 


Чи буде ваше народження реальним — це, звичайно, питання питань, але, принаймні, ви станете кращі вже з того моменту, коли почнете думати про це і діяти, знайшовши втрачений багатьма сенс у цьому житті, та й самого себе, такого байдужого і байдужого.
__________________________________________
Джерело: Когда смеются Боги