Шо буде, шо буде!..

КРОКОКАЗКА ПРО МАЙДАН-2. ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ КИЦІ.
 

Ітак, народ все більше ропще. В Києві та регіонах стихійні малі мітінгі збирають все більшу кількість людей, на яких все частіше проізноситься слово: МАЙДАН. МАЙДАН, АБО МИ ВСІ ПОВИЗДИХНЕМО ПІД П"ЯТОЮ БАНДВА!

Нарешті Юлія Тимошенко вирішує: «пора» і розчехляє новий ЛОЗУНГ. Нє «досталі, бібі, а «ДОХАЗЯЙНУВАЛИСЯ!». «ДОХАЗЯЙНУВАЛИСЯ ДО РУЧКИ, ПРЄЗ і його бандитський парлямєнт – В ОТСТАВКУ!!!». По Україні поширюються написи на парканах, зупинках, дверях: «Досить!», «Дохазяйнувалися!». Народ розуміє: СКОРО, та готує сидори і носкі. Врешті-решт, в якусь (потрібну, під щє одне «покращєння» від сіняччя) мить – лунає ПРИЗИВ: «Захистимо наше право на життя, на гідність, свободу, чесний труд! Долой бандво! МАЙДАН!!!».

Київ спокволу повстає. Купка в кілька тисяч. З регіонів підтягуються люде. Натовп росте всебільш швидкими темпами. Юлія Тимошенко на Майдані (чи на іншій площі, якшо Майдан буде зайнятий бандвом) виголошує до людей палку промову і вимоги до шобли, шо сидить на Банковій, серед яких:

«Ми вимагаємо:
1. Повернути чесні конституційні закони про вибори.
2. Перевибори – одночасні, президента і парламента, бо вони наліти з однієї бочки і дохазяйнувалися обидва до краю.
3. Введення імперативного мандата, шоб наш голос більше не могли сфальсифікувати підлі нечесні депутати. Мажоритарка – в дупу, ібо як ОДИН (!) депутат може захистити ваши права та провести потрібні реформи? Це може зробити тільки ПОЛІТСИЛА.
4. Жорсткий взаємний контроль виборів. Нехай Захід контролює Схід, а Схід – Захід. Як це відбувалося під час переголосування двох турів виборів Президента в 2004 році.

Шо сказати про імперативний мандат? Багато європарламентаріів проти нього – кажуть, це недемократично. Але давайте подивимось правді у вічі – хіба в будь-якій країні Європи, в будь-якому їх парламенті можливі «тушки»? В нас молода демократія, і реаліі не дозволяють поки, в тяжкий перехідний період, обійтись без нього. А щодо можливого звинувачення в «антидемократизмі і нєєвропєйстві». Ми всі прекрасно бачили, як усі сильні світові країни, прихильники демократіі, за шматок хліба з газом, Україну банально продали. Це показали останні вибори з величезною кількістю порушень, які демократична світова спільнота, відвертаючи очі, сприйняла, як чесні. Це показало світове демократичне мовчання на всі численні порушення нашої Конституціі. Тож в цьому випадку ми можемо запитати: а судді хто? Зараз народ України може рахувати себе демократичнішим, ніж парламентарі більшості країн старої демократіі, бо ми за демократію боремось і відстоюємо її, втой час, коли вони її продають за газові преференціі! Сором!

Далі Юлія Тимошенко йде до Верховної Зради, де причаїлася купа людиноподібних пацюків та виголошує там (для пацюків) промову. Після пред"явлення спіска вимог народу, ВОНА виголошує, зокрема, таке:

- Мені відомо, що зараз багато бандитських гарячих голів пропонує застосувати проти народу кийки, водомети, сльозогінний газ, гумові та справжні кулі. Але вони не розуміють, що Україна – не Росія. Наш терплячий, але гордий народ не розбіжиться по хатах, волаючи від жаху. Не будіть в народі надмірний гнів! Точно не ясно, в що він виллється, але ясно одне – насилля породить насилля. Так – ви, напевно, назбираєте достатню кількість лояльних до вас міліціонерів, шоб охороняти Майдан і Банкову. Але чи вистачить це на всі ваші маєтки, на всі ваши фабрікі-бізнеси, на весь Київ та на всю Україну? Що ви будете говорити, коли, як в Кіргізіі, запалають ваші магазини, фабрікі, будуть розібрані рельси та зіпсовані газопроводи? Хто в цьому буде винуватий? Тільки ви, що обікрали народ, сплюндрували Україну, а на їх чесне Конституційне право відповіли кулями! Задумайтесь, поки є час!

Юлія Тимошенко збирає папери, та, зловісно клацаючи каблучками, полишає трибуну і підходить до пана Ахмєтова, який сидить осторонь і неуважно грає по айфону в танчікі. Вони про щось тихо і жваво розмовляють, посміхаються, тиснуть руки та розходяться в різні боки робити свої справи.

Ортодоксальні ПРусакі, крисниє, продажні судді, тушкі і прочіє щури шарудять по кутках і розпачливо гарчять: «Пропало все»…

Янукович прокидається від акашеющєнківського сну і нервово дзвонить Путєну. Просить-вимолює-вимага військову помащь. Але Путєн нє вєдьоцця і розважливо каже у трубку свому лєпшему другу:
- Дорогенький, а пуркуа це мене должно грєбсті? Морску фльоту, твоїмі молітвамі, подовжено накупу десятирічь. Много ласих стратегічних українських шматочків ти мнє вже подаріл. А зараз вмене ітак проблєм више криши: Медвед гарчить, чеченці заворушилися, з газом праблєми… Єслі я тобі з якоїсь дурки допоможу – вмене ж стразєків нєхватіт куплять Європарлямент і Гамерику! Тож такой скандал буде, шо трандєц. А єщьо і нєдайАллах увас там разниє бендеровци заворушаться та почнуть пиляти мої труби і устраівать пєрєбої згазом Європі – та то вже савсєм плохо буде і очєнь нєвигодно. Хочеш – їжжай до мене жить. Хатку я тобі підготував. Звичайно – не Міжгір"я, але жити можна. Нушо – білєт тобі заказувать чи сам купіш?..

Далі шо? В найкращому варіянті: купа засідань, чухання лисин, тягнення кішок за хвости, і врешті решт – прийняття вимог народу (в цьому тре» бути жорстким і на компроміси не йти – вже докомпромісилися свого часу).

Перевибори. Провести їх тре" в якнайкоротший за конституцією термін, бо в великої кількості українського населення (переважно осовковленного, на юговастокє) дуже коротка пам"ять. Прімєр: в 2006 році навіть в найбільшій вотчині ПР – Донбасі, контору «Ян і ПР» пошепки шпетило на той час рєкордная кількість населення. Розчарування було велике. Але достатньо було відтягнути час виборів, трішечки обробити їх мозок «Інтерами-тркУкраїнами» і вбросіть очєрєдной слоган: «Ми покращимо вам життя вже сьогодні, тіки виберіть!!!» - як той же Донбас дал майже стару кількість голосів «за». Скоріш за все, велика кількість голосів було зфальсифіковано, але тенденція збереглась. Тож окрім жорсткого контролю «синіх» областєй і місцевих осередків демократичних партій (в яких і тоді, і зараз сидять майже самі ПРусакі) швидкі перевибори – запорука успєха і СПРАВЖНЬОГО вибору місцевого населення. Поки його не встигли зазомбувать обратно в «голубой легіон».

Гірші развітія сітуаціі можливо в кількох направлєніях. Але то вже буде інша історія…

***крокодил стучить лапкою по столу іуважно дивицця на Юлію Тимошенко, яка, читаючи та занотовуючи роздруківку, воскліцаєт: «який же він милий, цей хароший невеличкий крокодил, пусть і с кароткімі лапкамі!»***
 

 . © Зєльоний кркаділ [02.11.2010]



 
______________________________________________
Джерело: Дурдом