Україна — вже поліцейська держава?

Генпрокуратура vs. Матіос – маразм крєпчал...

Автор — Андрій Шевченко

Відкритий лист авторки "Солодкої Дарусі" до Пшонки та Могильова. Одне з двох: або це дріб"язкова помста пари недоброзичливців пані Матіос, наближених до Януковича, або це остаточна деградація репресивної машини, яка намагається залякати в цій країні всіх, хто має свою думку і сміливість говорити на чорне "чорне". Далі – повний текст відкритого листа.

Генеральному прокуророві України

В.П.ПШОНЦІ,

Копія:

Міністрові внутрішніх справ України

А. В. МОГИЛЬОВУ

Шановний Генеральний Прокуроре України!

Події, що розгорнулися навколо мене з кінця минулого року з "благословення" Генеральної прокуратури України та міністерства внутрішніх справ і тривають досі, змушують мене публічно звернутися до Вас із низкою запитань, оскільки я є відомою публічною людиною в Україні та поза її межами, а сферою зацікавлення прокуратури та міліції стала моя публічна діяльність, а саме – письменницька творчість.

Нагадаю, що 17 грудня минулого року із посиланням на доручення Генеральної прокуратури України працівники Шевченківського райвідділу внутрішніх справ м. Львова (відділ боротьби з організованою злочинністю) розшукували "громадянку Марію Матіос" у приміщенні львівського видавництва "Піраміда" з метою вилучення з продажу моєї книги "Вирвані сторінки з автобіографії", яка, до речі, визнана "Книгою року-2010". Працівники видавництва пояснили співробітникам міліції, що письменниця М.Матіос мешкає в Києві і попросили надати бодай якісь документи для пояснення причини розшуків. Після телефонних перемовин із своїм начальством міліціонери відмовилися показувати документи, які мали при собі, лише з відстані продемонстрували якесь доручення та ксерокопії сторінок моєї книжки.

Історія незалежної України не знає жодного факту намагання вилучити книжки Шевченківського лауреата з продажу силами правоохоронних органів та ще в такий "оригінальний" спосіб!

Отже, мене як письменника і звичайного громадянина цікавить: яке засекречене доручення Генеральної прокуратури України виконували працівники Шевченківського райвідділу внутрішніх справ м. Львова, що з ним заборонено було ознайомити працівників видавництва, автором якого я є вже дев'ятий рік і де я видала більше 13 книжок, які здобули усі найвищі літературні та державні нагороди в Україні, перекладені за кордоном та мають незмінний попит читача?!

Мене цікавить, який стосунок до мене та до моєї творчості мають правоохоронні структури України, зокрема, міністерство внутрішніх справ, дільничні інспектори якого із посиланням на розпорядження Генерального прокурора України опитують мешканців тих будинків у Києві, де моя родина мешкала свого часу, змушуючи їх підписувати відповідні свідчення щодо мене?

Так, 11 січня цього року, працівник міліції Печерського району у м. Києві робив обхід 9-поверхового будинку, в якому наша родина наймала квартиру ще за "царя гороха", і розшукував "громадянку М. Матіос", як розшукують злочинців, та демонструючи розпорядження Генерального прокурора та ксерокопії сторінок моєї книжки (цю інформацію надаю за згодою одних із багатьох "опитаних", колишніх моїх сусідів по найманій квартирі – лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, ветерана Великої Вітчизняної війни, письменника Анатолія Андрійовича Дімарова та його дружини Євдокії Несторівни).

Такі дії працівників правоохоронних органів мають всі ознаки шантажу та безпідставного психологічного тиску. І я їх розцінюю як неприпустимі з точки зору здорового глузду та професіоналізму їхніх виконавців, а також як такі, що принижують мою людську честь, гідність і моє письменницьке ім'я, створюють дискомфорт моїй родині та близьким.

Я не потребую додаткової відомості подібними засобами. У будь-якого письменника є безвідмовний промоутер його творчості – його читач, а не така одіозна "підтримка багнетами" чи, боронь Боже, силами "Альфи", яка, на мій подив, останнім часом входить у моду в Україні.

Таких речей не розуміють і мої літературні агенти та перекладачі в Америці, Німеччині, Франції, Ізраїлі та інших країнах, які про ці дії правоохоронців знають із преси. А вони без найменшої підтримки з боку Української держави роблять усе, щоб про Україну світ дізнавався із перекладів відомих українських книжок, а не із скандальної хроніки навколо українських письменників.

Якщо Генеральна прокуратура України чи міністерство внутрішніх справ мають бажання чи потребу обговорити зі мною літературні чи будь-які інші теми, думаю, немає необхідності збурювати сторонніх людей, вдаючись до мого "всеукраїнського" розшуку. У час новітніх технологій та високопрофесійних українських "шерифів" у Києві у кліп ока можна знайти відому людину, без демонстрації м'язів і психологічного тиску на людей, які не мають жодного стосунку до сфери його діяльності.

Шановний Вікторе Павловичу!

В усій цій історії мене непокоїть одна-єдина думка: як довго і якими силами українські правоохоронці розшукують зниклих без вісти українських громадян, а також тих, що потрапили в біду і потребують справжньої опіки правоохоронних органів, якщо ці стражі порядку вже місяць влаштовують лови на людину, робочий кабінет якої знаходиться на Хрещатику, про що легко довідатися з будь-якої газети чи іншої публічної інформації?!

Буду вельми вдячна за відповідь по суті.

З повагою

Марія Матіос,

державний службовець 2 категорії 3 рангу,

лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка,

автор 20 книг українською мовою та 5 книг іноземними мовами,

почесний громадянин міста Чернівці,

Заслужений працівник культури України,

лауреат міжнародної премії "Талант та гідність".

11.01.11,

м. Київ

_______________________________________

Джерело: Блог Андрія Шевченка

Наступ на СБУ

ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ
щодо законності моніторингу українського інтернет-простору
Службою безпеки України та Генеральною прокуратурою України

Голові Служби безпеки України
п. Валерію Хорошковському

Генеральному прокурору України
п. Олександрові Медведьку

Шановний Валерію Івановичу та Олександре Івановичу!

Наприкінці липня 2010 року співробітниками Служби безпеки України, Генеральної прокуратури та прокуратури м. Києва здійснено ряд заходів, спрямованих на обмеження інтернет-активності громадянина України Олега Шинкаренка.

Ці події викликали значний суспільний резонанс та серйозну критику на адресу очолюваних Вами установ. У численних публікаціях, заявах правозахисних організацій ставиться під сумнів законність та доцільність дій СБУ щодо моніторингу інтернет-діяльності українських громадян, а заходи шодо пана Шинкаренка називають незаконним та необг'рунтованим втручанням СБУ та прокуратури у приватне життя громадянина. Окремі експерти також вказують на те, що така діяльність відволікає СБУ та прокуратуру від виконання інших – пріоритетніших – завдань, як от протидія загрозам національній безпеці України, боротьба з корупцією, організованою злочинністю.

Така гостра публічна дискусія вимгає докладних пояснень з боку СБУ та прокуратури. У зв'язку з цим, з метою забезпечення прав громадян та керуючись ст. 34, 86 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про статус народного депутата", прошу надати інформацію з таких питань:

1. Чи провадяться будь-які процесуальні дії щодо громадянина України Шинкаренка Олега Івановича, 1976 р.н.? Якщо так, вкажіть підстави для таких дій та надайте копії усіх процесуальних документів, що їх стосуються.

2. На підставі якого документа (рішення, наказ тощо) провадилися оперативно-розшукові заходи щодо зазначеного громадянина? Надайте копію документа.

3. Прошу надати копію документа (розписка, зобов'язання тощо), складеного громадянином Шинкаренком під час виклику до слідчого відділу прокуратури м. Києва 30 липня 2010 р.

4. Якими критеріями, методиками та науково-практичними рекомендаціями керувалися уповноважені особи при визначенні сайту http://singing-foot.livejournal.com/ як такого, що містив погрози на адресу Президента України? Надайте копії таких документів.

5. На яких підставах та за якими принципами СБУ здійснює моніторинг Інтернету? Які конкретно злочини чи загрози є предметом такого моніторингу? Які підрозділи СБУ здійснюють цей моніторинг?

6. Чи виявлялися в ході такого моніторингу порушення законодавства? Якщо так, які санкції застосовувалися у таких випадках до порушників закону?

7. Чи проводився Службою безпеки України аналіз ефективності такого моніторингу? Якщо так, надайте результати такого аналізу.

Покладаюся на те, що докладна відповідь на ці запитання прояснить для громадськості принципи роботи Ваших установ у даній сфері, а також сприятиме довірі в суспільстві до СБУ та прокуратури.

Прошу надати відповідь у визначені Законом терміни.

З повагою,

Андрій Шевченко
____________________________________________________________________

Журналістський рух «Стоп цензурі!» наголошує,
що свобода висловлювання є базовим правом кожної людини

Рух «Стоп цензурі!» вимагає у Служби безпеки України пояснити, якими міжнародними законами та законами України керувалися співробітники СБУ та прокуратури, коли викликали на допит блоґера Олега Шинкаренка і примусили його написати розписку. Також просимо розтлумачити, яку юридичну силу несе письмове свідчення про те, що «він більше не буде у різкій формі критикувати владу у своєму ЖЖ», і які санкції до нього будуть застосовані в разі невиконання ним своєї письмової обіцянки.

Крім того, нас цікавить, про які саме окремі ознаки злочину, передбаченого статтею «погроза або насильство стосовно державного чи громадського діяча» Кримінального кодексу України йдеться у заяві прес-служби СБУ стосовно інциденту з Олегом Шинкаренком.

Рух «Стоп цензурі!» нагадує керівництву Служби безпеки України про те, що діяльність Служби безпеки України чітко регламентується Законом України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» і організовується з урахуванням рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи від 1999 та 2005 років, відповідно до яких виконуються обов’язки та зобов’язання України, що випливають з її членства в Раді Європи.

Україна як член Організації Об’єднаних Націй та Ради Європи прийняла цінності цих організацій і підписала Конвенцію про захист прав і основних свобод людини, в якій чітко йдеться про те, що не може бути ніякого покарання без закону. Це ж право чітко регламентовано основним законом України.

Конституція України

Стаття 19
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

Конвенція про захист прав і основних свобод людини

Стаття 7
Ніякого покарання без закону.
Жодна людина не може бути обвинувачена у вчиненні кримінального злочину на підставі будь-якої дії або бездіяльності, які на час їх вчинення не становили кримінального злочину за національними законами або за міжнародним правом.

Стаття 10
Свобода виявлення поглядів.
Кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів.


Довідка

Громадський рух «Стоп цензурі!»

Громадський рух «Стоп цензурі!» створений 21 травня 2010 року. Рух є неформальним об’єднанням журналістів, що утворилося у відповідь на утиски свободи слова в Україні.
Це ініціатива українських журналістів та медійних громадських організацій щодо відстоювання свободи слова, запобігання встановленню цензури в Україні, унеможливлення перешкоджання професійній діяльності журналістів та порушення професійних стандартів при висвітленні суспільно-політичних питань.
Громадський рух «Стоп цензурі!» не підтримує жодну політичну силу, не фінансується політичними партіями.

Дізнатися більше або приєднатися до Громадського руху «Стоп цензурі!» можна за посиланням http://www.telekritika.ua/news/2010-05-22/53128
Блог Громадського руху «Стоп цензурі!»: http://stopcensorship.wordpress.com , у Твіттері: http://twitter.com/Stopcensorship

Контактна особа:
Артем Соколенко,
координатор прес-центру
Громадського руху «Стоп цензурі!»
050 440 46 08
censor.stop@gmail.com

________________________________________________________
Джерело: Блог Андрія Шевченка, "СТОП ЦЕНЗУРІ!"