Нами править ворог

Автор — Сергій Жадан

Спротив чинному режиму перетворюється на обов‘язок, стверджує письменник Сергій Жадан у статті в німецькому виданні Der Tagesspiegel. На його думку, українці повинні захищати досягнення 19 років незалежності від «ним же обраної ворожої державної влади».

«Рік тільки почався, але спротив правлінню Віктора Януковича вже знову набуває розмаху», – пише Сергій Жадан. 17 січня перед адміністрацією президента, зазначає автор статті, відбулася одна із організованих правозахисними організаціями демонстрацій проти переслідування лідерів протестів підприємців. Ті у листопаді, нагадує Сергій Жадан, виступали проти нового податкового законодавства і влада жорстко розправилася з протестувальниками, знісши наметове містечко на Майдані.

«Невдоволення українців відтоді тільки зросло – а рішучість і надалі чинити опір зламати не вдалося», – зазначає автор статті. При цьому політичні питання свідомо відсуваються на другий план. Наголос робиться на соціально-економічних проблемах, оскільки розпорошена опозиція прекрасно усвідомлює неможливість мобілізувати когось за ту чи іншу партію через дискредитацію всіх політичних сил. «Українці не бажають більше підтримувати вчорашніх вождів», – пише Сергій Жадан.

Поліцейські заходи влади протягом останніх місяців демонструють відсутність у Януковича бажання до порозуміння та розпалюють протестні настрої, а виклики на допити Юлії Тимошенко знову надають їй можливість використовувати їх, зазначає автор статті.

«Після року президентства Янукович і його Партія регіонів тепер змушені діяти», – йдеться у статті. Їм уже не повірять, якщо всі недоліки вони перекладатимуть на попередників. Але нова команда не досягла нічого суттєвого – хіба що посилила створену за російським зразком «вертикаль влади» вихідцями з Донецька. Тим часом обіцяні реформи – все більше під питанням, а адміністративна реформа перетворилася на кадрову карусель, коли структури спочатку ліквідовують, а потім відновлюють – але вже напхані виключно людьми Януковича, зазначає автор статті.

Зовнішня політика нового уряду теж викликає недовіру, особливо сумнівними видаються Харківські угоди. Як приклади такої політики автор також наводить нерішучість України щодо участі в церемонії вручення Нобелівської премії миру та привітання Віктора Януковича на адресу Аляксандра Лукашенки з перемогою на виборах.

«Такий дрейф у пострадянсько-тоталітарне поле може тільки посилити протести», – пише Сергій Жадан. І навіть якщо раніше частина населення сприймала Януковича не критично, то сьогодні «спротив став громадянським обов‘язком». «Наприклад, представники культури та мистецтва зі зневагою сприймають будь-яку співпрацю з чинними можновладцями як прояв колабораціонізму», – зазначає автор.

Йдеться також про гуманітарні та церковні справи, питання історії та мови, чиниться тиск на ЗМІ, утискається свобода слова, а урядові посади обіймають суперечливі постаті на кшталт Дмитра Табачника, якого багато хто вважає ворогом України. «На двадцятому році незалежності українське суспільство раптом зіткнулося з ситуацією, коли змушене боронити досягнення попередніх 19 років від ним же обраної ворожої державної влади», – висновує автор статті.
_____________________________________
Джерело: Der Tagesspiegel, переклад inoZMI

Конфуціанство

Формально конфуціанство не є релігією, бо в ньому ніколи не було інституту церкви. Але по своїй значущості, ступеню проникнення в душу і впливу на свідомість та поведінку народу воно успішно виконувало її роль.

Є й ще одна корінна відмінність конфуціанства від світових релігій. Ідеї Конфуція — це слово не Всевишнього, а земної людини.

Сувора соціальна ієрархія і моральні правила — основні принципи вчення Конфуція, який народився у 551 р. до н.е. в сім'ї незнатного вченого в князівстві Лу (сучасний Шаньдун).

Згідно Конфуцію в основі суспільства лежать «п'ять відносин»: між правителем і міністром, батьком і сином, чоловіком і дружиною, старшим і молодшим братами і, нарешті, між друзями. Рівноправними можуть бути відносини між друзями. У всіх інших випадках молодший партнер зобов'язаний коритися старшому, чекаючи на його прихильність.

Конфуціанська мораль проповідує «п'ять чеснот»: людяність, справедливість, шляхетність, самовдосконалення і вірність. Ніхто не повинен поводитись з іншими так, як не хотів би, щоб чинили з ним. Це, в принципі, стосується правителя, який зобов'язаний піклуватися про підданих, інакше вони мають право скинути його.

Вчення Конфуція отримало подальший розвиток у його учнів, перш за все у Мен-цзи. Значення конфуціанства різко зросло, коли династія Хань, інтерпретувавши по-новому, зробила його офіційною ідеологією. Піддавшись новому переосмислення в епоху Сун, воно набуло ортодоксальних форм.

Вчення Конфуція було і залишається однією з найавторитетніших етичних систем, що визначила параметри формування мислення і національного характеру китайців. Конфуціанства дотримується приблизно 200-300 млн. чоловік, називаючи його своїм способом життя.
=========================================

Декілька висловлювань мудреця:

Досконала людина все шукає у собі, жалюгідна — в інших


Дуже важко шукати чорну кішку у темній кімнаті, особливо, коли її там немає


Ми не знаємо, що таке життя, то чи можемо ми знати, що таке смерть?


Мовчання — великий друг, який ніколи не зрадить


На тих, котрі не задумуються над далекими труднощами, неодмінно чекають близькі труднощі


Слово має бути надійним, дія повинна бути рішучою

Хтось питав: «Чи правильно кажуть, що на зло треба відповідати добром?» Вчитель сказав: «А чим тоді платити за добро? На зло треба відповідати справедливо, а на добро — добром.»
________________________________
Джерело: ChinaWorld, Вікіцитати, Новий акрополь