Написано від руки

Коли Андрій повернувся додому від зубного лікаря, наркоз вже вийшов, але болю як такого не було, лише трохи нили розірвані хірургом ясна. У кишені в Андрія лежав його власний зуб, який йому насилу вдалося випросити у стоматолога. Андрій приніс з кухні табуретку, видерся на неї і дістав з антресолей бляшану коробочку. Відкрив її, трохи поморщившись від запаху: коробка була до верху наповнена людськими зубами. Частина з них були жовтими і древніми, частина була новіші. Тут лежали всі зуби, вирвані в його сім'ї за останні п'ятсот років. Жодних молочних, тільки справжні, повноцінні зуби. Зберігався тут і його, Андрія, зуб. Тепер навіть цілих два зуби. І якщо йому не зраджує пам'ять, саме цей зуб — останній. Андрій висипав зуби на газетку і акуратно перерахував, для вірності розкладаючи їх на купки по десять штук. Зубів було якраз триста. Саме стільки, скільки потрібно. Нарешті можна починати.

Рецепт був дуже давнім. Тоді, п'ятсот років тому, далекому пращуру Андрія його продав сліпий однорукий циган. Циган сказав: "Зберігай вирвані зуби і передай їх синові. А він нехай зберігає свої і передасть онукові. І так хай буде, поки кількість зубів не досягне трьох сотень. Не можна рвати здорові зуби — лише ті, які болять так, що несила витерпіти. А як хто збере триста зубів, нехай зварить з них зілля, як тут написано. Хто його вип'є, той стане рівним богу ".

І ось Андрій стоїть біля плити та варить зілля. Триста зубів, які передавалися в його сім'ї від батька до сина протягом п'яти століть, стерті на порошок. Молоко діви — хто б знав, як складно було знайти незайману з важким гормональним захворюванням! Око страуса. Хвіст опосума. Ще ряд інгредієнтів, про які навіть думати неприємно. Три години на повільному вогні, і ось зілля готове! Ось-ось збудеться пророцтво! Зараз!

Насилу дочекавшись, коли вариво охолоне, Андрій затиснув ніс і одним довгим ковтком осушив склянку. Нічого не сталося.
___________________________________
Джерело: Тартарарыба в горном одиночестве