Боживу: human

Показ дописів із міткою human. Показати всі дописи

20110211

Хвостики, хвости, хвостища

tail01 Human tail: Just nature going wrong

tail02 Human tail: Just nature going wrong

tail03 Human tail: Just nature going wrong

tail04 Human tail: Just nature going wrong

tail05 Human tail: Just nature going wrong

tail06 Human tail: Just nature going wrong

tail07 Human tail: Just nature going wrong

tail08 Human tail: Just nature going wrong

__________________________________
Джерело: Fun Stuff Cafe

20110207

У всіх наших з вами, людських бідах, винна моногамія.

Це що ж виходить, панове, товариші? Природа задумала всіх полігамними. Навіть тварин, навіть рослини. Ну якщо і не всіх, то за рідкісним винятком, більшість. Я не буду вчити вчених, і вводити вас у короткий екскурс з історії та виникнення полігамії і моногамії.

Але якщо полігамію придумала природа, то мені просто цікаво, яка сволота придумала моногамію, яка цій природі суперечить?

Чому б тому, хто це придумав, ввів у побут, не придумати таке просте рішення, як Поліаморія? Тобто, хочеш так, а хочеш інак. Хочеш з тим, а хочеш із цим. Або з тим, і з цим — з обома. зі згоди всіх учасників процесу.

Покажіть мені того гада, хто придумав моногамію, і я плюну йому в морду. Якщо він уже пам'ятник, плюну у пам'ятник.

Це скільки ж воєн, і стихійних лих можна було б уникнути, якби, та якби, ця моногамія не була поставлена на перше місце нашого з вами життя. Це скільки нервових клітин можна було б зберегти, а з них, з клітин, побудувати багатоклітинну мислячу істоту нового типу. Розлучення не були б болючими, а природа не здригалася б від насильства над нею.

Хто з вас придумав моногамію, зізнавайтеся!))
___________________________________
Джерело: Жунькина Табакерка

20110202

Жінки, що колись були чоловіками

women that used to be men01 Some Women that Used to be Men

Dana International

women that used to be men02 Some Women that Used to be Men

April Ashley

women that used to be men03 Some Women that Used to be Men

Melanie Anne Phillips

women that used to be men04 Some Women that Used to be Men

Jan Morris

women that used to be men05 Some Women that Used to be Men

Sister Mary Elizabeth

women that used to be men06 Some Women that Used to be Men

Nong Tum

women that used to be men07 Some Women that Used to be Men

Leona Lo

women that used to be men08 Some Women that Used to be Men

Harisu

women that used to be men09 Some Women that Used to be Men

Madeleine Williams

women that used to be men10 Some Women that Used to be Men

Cindy Thai Tai

women that used to be men11 Some Women that Used to be Men

Yasmene Jabar

women that used to be men12 Some Women that Used to be Men

Nong Poy

women that used to be men13 Some Women that Used to be Men

Caroline ‘Tula’ Cossey

women that used to be men14 Some Women that Used to be Men

Leslie Townsend

women that used to be men15 Some Women that Used to be Men

Sara Kristine Becker

women that used to be men16 Some Women that Used to be Men

Donna Rose

women that used to be men17 Some Women that Used to be Men

Kate Kira

women that used to be men18 Some Women that Used to be Men

Christine Beatty

women that used to be men19 Some Women that Used to be Men

Kelly Van De Veer

women that used to be men20 Some Women that Used to be Men

Terry Noel

women that used to be men21 Some Women that Used to be Men

Sohini Bagchi

women that used to be men22 Some Women that Used to be Men

Anna Taylor

women that used to be men23 Some Women that Used to be Men

Christine Jorgensen

women that used to be men24 Some Women that Used to be Men

Canary Conn

women that used to be men25 Some Women that Used to be Men

Phoebe Smith

women that used to be men26 Some Women that Used to be Men

Veronique Renard

women that used to be men27 Some Women that Used to be Men

Jenny Hiloudaki

women that used to be men28 Some Women that Used to be Men

Roberta Close

women that used to be men29 Some Women that Used to be Men

Aleshia Brevard

women that used to be men30 Some Women that Used to be Men

Ha-Ri-Su

_____________________________________
Джерело: Rude Palace

20110131

Поезія усвідомленої самотності і піднесення борців

Лазер і Шум

Чим сильніша ваша самотність, чим більше тих, хто шкіриться і стукає дерев'яним копитцем — тим ближче ви до суті боротьби, фінальна битва якої неминуче супроводжується якщо не союзом нікчемних одиниць у поєдинку за мету, то тією самотністю, яка, як шкідливий міраж, шепче нам мантри сумнівів.

поезія усвідомленої самотності і піднесення борців

Чим ближче ми до суті боротьби, тим яскравіший палаючий лазер мети на горизонті. Та, серед іншого, вчувається всебічне виття — гармидер химер, сирени гніву і гуркіт та блискавки, шум і гам. Тріскаються жуки під ногами, черв'яки заплітаються в слизові кренделі, а мокриці бризкають землистими соками — на узліссях ситуація живчика страждаючих паразитів. Та головне — чітко чути гуркіт чавунних чобіт. Це однорідний натовп заворушився, гнівається сірий легіон у намордниках-шоломах.

Ті, хто знає, каже, що в пеклі для «нашої людини» є окремий казан. Від інших пекельних казаів він відрізняється тим, що його ніхто не охороняє. Ніяких стражників-бісів з розпеченими списами, оскільки цей наш конкретний «суповий набір», що живе в казані, — на відміну від усіх інших «супових наборів», — не дозволяє своїм мешканцям покинути всю цю підземну кухню грішних і стражденних, закованих у ланцюгах.

Так от, чим ближче ми до суті боротьби, тим ширше і голосніше невдоволення тих розгублених і нещасних, які не можуть змиритися з тим, що є ще й ті, кому судилося назавжди покинути казан. І саме тому, чим ближче ми до суті боротьби, чим ближче ми до мети нашого нахабного повстання проти світу медуз, тим дужче ненавидять нас покірні матки смутку, комарі і вампіри світлих енергій. Це природно. Ми повинні розуміти це, щоб раптом не зніяковіти.

Гавкіт собак довкруг караванів світла — сюжет класичний, відомий. Та ми не маємо права забороняти цей гавкіт, не маємо права звинувачувати стерв'ятників. Бо собака має гавкати, а стерв'ятники кружляти над нашими головами — до караванів боротьби це не має ніякого відношення. Собаки і стерв'ятники — лише нагадування про те, що ми на вірному шляху, а прийдешнє сповнене нових ризиків і відкриттів.

Чим ближче ми до суті боротьби, тим більше тих, хто полишає наші ряди. Так караван опору позбавляється від теоретиків, які знають «як треба» і «що правильно», але навряд чи хоч одного разу здійснюють вчинки творчої пристрасті. Теоретики люблять швидше мудрувати, ніж боротися. Не слід засуджувати їх за це. Без слабких не буває сильних. Без присутності смороду не буває розуміння принади запахів тюльпанів і нарцисів.

Я звертаюся до тих, хто, в силу своїх переконань, пізнав самотність і страждання, втрату друзів і зраду, дурість і сліпоту, особливо серед, здавалося б, «своїх». Багато хто з тих, хто пізнали, ризикують заплутатись, розчаруватися і здатися, втратити віру у свій напрямок, підкоритися похмурості, чадному газу послужливого колективу. Не варто, друзі. Чим сильніша ваша самотність, чим більше тих, хто шкіриться і стукає дерев'яним копитцем — тим ближче ви до суті боротьби, фінальна битва якої неминуче супроводжується якщо не союзом нікчемних одиниць у поєдинку за мету, то тією самотністю, яка, як шкідливий міраж, шепче нам мантри сумнівів.

Чим ближче ми до суті боротьби, тим більше цих сумнівів. Але це теж природно. Головне — незмінність послідовного руху до палаючого лазера на горизонті. Все інше — зазубрини людського фактора.

Мені хотілося б попередити вас про один переломний момент, який з’являється на шляху битви за ваші переконання. Це момент вершини ворожнечі — момент, коли останній ближній з каравану каже: «Ми помиляємось — ми програємо». Я бачив тих, хто після цих слів скидав пір'я і втрачав віру в крила — там бували мої друзі, та й сам я не рідко ризикував опинитись на їхньому місці. Ось чому так важливо в цю переломну мить пізнати фінальну мутацію, хворобливу жертву і огидну, на перший погляд, метаморфозу: дірки у вухах затягує шкірою, зростаються ніздрі, тіло охоплює гранітна луска — людськими залишаються лише очі й серце, чиє пальне стверджує незворотність, неможливість шляху назад.

Коли горизонт буде досягнутий, а клітки відкриті, їхні мешканці кинуться з обдертими кігтями на «цих моторошних виродків», що насмілились скинути засуви концентраційних гнізд. Тому що більшості, на жаль, не потрібна свобода — ними наповнені лише маяки і поводирі, тільки ті, хто зверху, «щоб вирішували за нас, щоб думали замість нас». Відкрити клітку — приректи себе на прокляття натовпу. Та якщо теза «горизонтний лазер — мета» близький вам так само, як він близький мені, то ви зрозумієте, що відкривати клітку — наша місія, відкривати її варто. Тому що там, у збитому киселі похмурого й рабського колективу струнких оселедців, є наші пригнічені соратники, ща заслуговують трав'янистих лугів і кульбаб, що мріють про весняний і вільний подув вітру.
_____________________________
Джерело: Platonov-City

Боживу

Сторінки