Сторінки

20101130

BBCівська географія

BBC проковтнула Словаччину і позбиткувала з Чехії та Австрії. Ненавмисне, звичайно. Але на цій карті Словаччину ніби корова язиком злизала. Зате Польща роздобріла, як якась дорідна молодиця. На місці Австрії чомусь опинилась Чехія. Це добре, що BBCівські картографи не малювали карту світу, бо скільки географічних відкриттів наробили б...



Ще кілька смішних карт:













______________________________________
Джерело: Wykop.pl, Google

20101127

Кількість українців з 1926-го по 1939-ий роки скоротилася з 31,195 до 28,111 мільйона


Голодомор: 23 докази геноциду й жодного спростування

 

Автор — Олександр Палій

Зрозуміло, що не сам Янукович писав розповсюджену від його імені заяву з нагоди роковин Голодомору. Однак від того її „посили” не менш значущі.
„То був справжній Армагедон, коли люди од голоду втрачали людське", - говориться від імені президента. Може, варто було згадати не лише тих, хто з горя збожеволів, а й тих, хто, помираючи, зберігав людське, рятуючи дітей і близьких?
За Януковичем, це „горе вселюдське”. У Януковича і його голів адміністрацій, які розродилися коментарями з приводу Голодомору (Кіровоградської і Донецької ОДА) горе може бути чиє завгодно – вселюдське, народів СНД, СРСР, навіть Космосу, але тільки не українське.
Президент значно більш різкими словами, ніж режим Сталіна, затаврував істориків, котрі вивчають Голодомор: „З дозволу сказати, "вчених", які „легко перекидаються мільйонами загиблих з голоду". Від 3 мільйонів - до 5 мільйонів - до 7 мільйонів, а то й більше - то це вже кощунство... Це - непростимий гріх".
23 докази геноциду й жодного спростування
Янукович закликає вивчати факти. А факти, такі, що навіть 7 мільйонів жертв може виявитися мінімальною оцінкою.
Якщо Голодомор – не Геноцид, а "спільна трагедія", то як так сталося, що між переписами 1926 і 1937-го років населення СРСР, без урахування українців і казахів, зросло на 119,4%? За цей же час чисельність українців зменшилася на 15,3% від чисельності українців у 1926-му році. Тобто станом на 1937 рік число українців, у разі поширення на них загальносоюзних тенденцій, мало б становити 37,246 мільйона.
А СТАНОВИЛО 26,421 МІЛЬЙОНІВ, ТОБТО НА 10,825 МІЛЬЙОНІВ МЕНШЕ.
Звичайно, можна сказати, що перепис 1937 року організували шкідники троцькісти-бухарінці, за що їх було жорстко, але справедливо покарано радянським правосуддям.
Але як тоді з даними офіційно визнаного в СРСР радянського перепису 1939 року?
За цими даними, кількість українців з 1926-го по 1939-ий роки скоротилася з 31,195 до 28,111 мільйона, тобто на 11 відсотків. За цей же час, приміром, кількість росіян зросла з 77,791 до 99,591 мільйонів, тобто на 28%. Населення СРСР загалом зросло на 16% - зі 147,028 до 170,557 мільйона.
Якби на Україну поширити хоча б середньосоюзні темпи зростання населення, навіть з урахуванням показників України, то тоді кількість українців у 1939 році мала б становити 36,186 мільйона, тобто на 8,075 мільйона більше, ніж їх виявилося насправді.
І це при тому, що ще на початку ХХ століття Україну за швидкістю зростання населення порівнювали з Китаєм. А сьогодні Україна - №1 у світі за швидкістю зменшення населення.
Можна було б поставити Януковичу, який заперечив геноцидний характер Голодомору, ще чимало запитань. Наприклад, такі:
· Чому в селах України, які проводили відповідні обрахунки, кількість загиблих у результаті Голодомору більша, ніж у Другій світовій війні? У ній загинуло щонайменше шість з половиною мільйона мешканців України.
· Чому з усього СРСР в 1932-1933 роках лише в Україні застосовувалися військові операції з огородження, з тим щоб не дати населенню врятуватися від голодної смерті?
· Області України, населені пункти, а також сам кордон УРСР у 1932-1933 роках були оточені військовими загонами, у сутичках з якими загинуло багато втікачів. Цьому є маса доказів та свідчень досі живих людей.
· Чому нічого схожого в інших регіонах СРСР не було?
· Чому єдиним регіоном, крім України, де в 1932-1933 роках були застосовані збройні сили для огородження територій після вилучення харчів у населення, стала Кубань - єдиний регіон СРСР поза Україною, де на той час переважало українське населення?
· Чому по всьому периметру кордону України, від Житомирщини до Луганщини, розташовано численні українські села, які вимирали з голоду, а за кілька кілометрів, за кордоном України, населення інших республік - Росії та Білорусії - не згадує жертв голодомору?
· Чому тільки щодо населення України було ухвалено постанову, яка запровадила вилучення в селян не лише зерна, а всіх без винятку харчових запасів?
· Чому в розпал голоду 22 січня 1933 року Кремль спеціальною директивою наказав не допускати виїзду селян із території України й Кубані в інші райони, а "тих, хто пробрався на північ" негайно заарештовувати, і, після того, як були виявлені "контрреволюційні елементи", висилати на місця попереднього проживання?
· Чому в розпал голодомору, 17 березня 1933 року, було прийнято постанову, згідно з якою вихід із колгоспу допускався тільки з дозволу адміністрації на основі організованого набору робочої сили?
· Чому поселенців і червоноармійців, які заселялися на місце вимерлих селян, влада забезпечувала харчами, а місцеве населення - ні?
· Чому Голодомор проводився паралельно з відновленням масштабних репресій проти культурної еліти України та згортанням українізації в Україні й на Кубані?
· Чому про Голод у Поволжі 1921-1922 років у СРСР можна було вільно писати, а про просту згадку про Голодомор в Україні ще в 1980-х роках можна було потрапити за ґрати? Чому в розпал Голодомору в Україні СРСР називав повідомлення про нього у світі "брудними наклепами" йпродовжував так робити ще десятиліття?
· Чому під час Голодомору в Україні в 1932-1933 роках СРСР експортував за кордон мільйони тонн зерна та значні обсяги інших харчів, чому є маса підтверджень в офіційній біржовій статистиці?
· Убивство мільйонів українців завдало значної шкоди економіці СРСР. Найбільш вразливими до голоду є діти. Вони мали б стати продуктивним населенням і основою економічної могутності країни. Однак СРСР усе одно пішов на їхнє вбивство. В українських селах постійно народжувалися люди, виховані українською мовою в українських традиціях. Врятувати їх від голодної смерті коштувало б копійки в порівнянні з тим, що ці люди щороку заробляли для країни. Однак керівництво СРСР їх не врятувало. Чому?
· Невже в такій країні, як СРСР, де люди часто боялися говорити пошепки під ковдрою, могли вмирати від голоду мільйонами протягом майже двох років без відома й схвалення цього в Москві?
· Чому іноземні дипломати повідомляли про приватні заяви радянських керівників про те, що в Україні в результаті голоду "етнографічний матеріал буде змінено"?
· Радянський Союз здійснив геноцидні дії у вигляді виселення проти низки народів Криму й Кавказу. Невже Сталін більше любив українців?
· Чому свідки розмови Сталіна за участі Постишева і Косіора, заявляли, як Сталін похвалив їх за звіти в Москву про кількість померлих від голоду в Україні і сказав Постишеву: "Ты, Паша, назначен нами туда в роли главгола (главнокомандующего голодом), и этим оружием сделаешь там больше, чем Семен конными армиями. Стасик (Косіор) немного растерялся, а у тебя рука и воля железные"?
· Чи довіряє Віктор Янукович матеріалам з`їзду КПРС і самому Генеральному секретареві Комуністичної партії про те, що Сталін вирішив виселити всіх українців з України: "Українці уникли цієї долі тому, що їх занадто багато й нікуди було вислати. А то він (Сталін) і їх би виселив".
· Ця ідея була реалізована в наказі народного комісара внутрішніх справ СРСР Берії та заступника народного комісара оборони СРСР Жукова від 22 червня 1944 року про виселення всіх українців до Сибіру.
· У своїх спогадах радянські генерали зізналися в існуванні такого наказу та готовності його виконати. Про те, що всіх українців збиралися виселити з України, на ХХ з`їзді КПРС у 1956 році зізнався генеральний секретар КПРС Хрущов.
· Згідно зі спогадами американського державного секретаря Стеттініуса, під час переговорів у Ялті в 1945 році Сталін скаржився на "ненадійне" становище в Україні, та жалкував, що не ухвалив рішення про виселення українців до Сибіру.
· Якщо в 1944 році керівництво СРСР було готове на геноцид українців посеред війни, то чому вони не могли цього хотіти в 1933?
Якби президенту була важливіша правда і повага до земляків (якщо не співвітчизників) за окрик з Москви, то він би дав логічну відповідь на ці питання.
А найголовнішу відповідь мають дати собі українці. До таких катастрофічних наслідків призвела втрата державності у Визвольних змаганнях 1917-1923 рр. І зараз наміром вступити до Митного союзу, змінивши Конституцію, „українська” влада в особі Януковича фактично створює передумову для чергової трагедії. Бо ж ніхто з ідеологів „руского міра” й не збирається приховувати, що для цього „міра” український народ є помилкою, яку треба виправити (викорінити).
Суспільство поділено на тих, хто солідаризується з жертвами Голодомору й тими, хто його організував
У заявах щодо Голодомору, так само як і в інших заявах, котрі стосуються питань історії, українське керівництво стає однозначно на бік Росії, а не на бік української національної ідентичності, яка є постгеноцидною і формується в дуже складних умовах. Це означає, що для нинішнього керівництва Україна є, по суті, чужою - з нею поводяться як із засобом для отримання коштів, а не як із Батьківщиною
Сьогодні слід усідомити, що наше суспільство поділене не на Схід і Захід, а на тих, хто солідаризується з жертвами геноциду 1932-1933 років, і тих, хто з тими, хто організовував і здійснював геноцид. Останніх – незначна меншість. Але вони добре розставлені.
У Партії регіонів є багато людей, які тут не народилися і які не мають родичів в Україні. І звичайно, їм не так близька наша історія. Але коли ти приходиш на чужу землю, твоя цивілізованість визначається тим, чи шануєш ти могили цієї країни. Власне, людська цивілізація почалася з ушанування могил. Так власне історики та археологи визначають початок людської цивілізації. До того, як люди почали вшановувати могили, вони були дикунами.
Судячи з дій влади, не можна виключати, що поставлено й виконується завдання ліквідації Української держави, із забезпеченням матеріальної винагороди її ліквідаторам.
Очевидно, що постгеноцидний характер України послаблює нашу країну, дає можливість робити з нею те, що влада робить сьогодні. Може, ще й тому влада не бажає чесно думати й говорити про Голодомор?
__________________________________
Джерело: УНІАН 

День пам’яті жертв Голодомору

 
 Сьогодні, о 16-й годині згадуємо жертв 

 ЗВЕРНЕННЯ 
ГРОМАДСЬКОГО КОМІТЕТУ 
ІЗ ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ 
ГОЛОДОМОРУ-ГЕНОЦИДУ 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇН
І

Дорогі співвітчизники!
У суботу, 27 листопада, вся Україна й увесь світ вшановуватимуть пам'ять мільйонів жертв Голодомору 1932-1933 років.
Це безпрецедентний злочин у світовій історії. Бо штучний голод був спрямований не лише на фізичне знищення українців. Комуністичний режим прагнув позбавити українську націю її волелюбного духу, її ідентичності, зламати їй хребет. Поставити знесилених голодом, страхом та відчаєм українців на коліна. Стерти генетичну пам'ять народу. Викорінити навіть думки про свободу та власну державу.
Мільйони загиблих. Десятки мільйонів ненароджених. Понівечені людські долі. Виснажена душа українського народу. Немислимий масштаб цієї трагедії. Ім'я їй - Голодомор. Її суть - геноцид.
Україна та світ схиляють голову у скорботі.
Ми не забули.
Ми пам'ятаємо. 

Звертаємося до церков та релігійних організацій із проханням провести панахиди й узяти участь у жалобних заходах зі вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років.
Cподіваємося на вияв активної громадянської позиції журналістів: висвітлення історичної правди про Голодомор-геноцид, оприлюднення історичних матеріалів та архівних документів, показ документальних фільмів, щоб тема Голодомору-геноциду стала провідною у випусках газет і журналів, на телебаченні, радіо і в інтернеті впродовж поминального тижня і 27 листопада.
Звертаємося до керівників освітніх закладів, вчителів підтримати загальнонаціональну традицію та провести у поминальний тиждень 22-26 листопада «Урок пам'яті».
Закликаємо політичні партії, громадські організації та інші інституції громадянського суспільства на аполітичній основі, за відсутності партійної чи іншої символіки, під національними прапорами з жалобними стрічками в Києві та в регіонах приєднатися до загальнонаціональної хвилини мовчання та акції "Запали свічку" 27 листопада 2010 року.
Закликаємо всіх людей доброї волі, незалежно від національності, громадянства, віросповідання, усіх, хто поділяє біль та скорботу українського народу, 27 листопада о 16-й годині запалити свічку за душі тих, кого забрав Великий Голод 77 років тому. Вічна їм пам'ять.
 Ольга БОГОМОЛЕЦЬ, БРЮХОВЕЦЬКИЙ В'ячеслав, Іван ВАКАРЧУК, Іван ВАСЮНИК, Василь ВОВКУН, Володимир В'ЯТРОВИЧ, Анатолій ГАЙДАМАКА, Дмитро ГНАТЮК, Петро ГОНЧАР, Іван ДЗЮБА, Іван ДРАЧ, Єп. ЄВСТРАТІЙ, Андрій ЖОЛДАК, Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, Євген ЗАХАРОВ, Євген ЗОЛОТАРЬОВ, Геннадій ІВАНУЩЕНКО, Сергій КВІТ, Андрій КОГУТ, Роман КРУЦИК, Ніла КРЮКОВА, Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, Неля ЛАВРИНЕНКО, Олександр МАКСИМЧУК, Ніна МАТВІЄНКО, Марія МАТІОС, Василь МАРОЧКО, Дмитро ПАВЛИЧКО, Олекса ПЕТРІВ, Мирослав ПОПОВИЧ, Олег РИБАЧУК, Стефан РОМАНІВ, Євген СВЕРСТЮК, Михайло СВИСТОВИЧ, Володимир СЕРГІЙЧУК, Євген СТАНКОВИЧ, Лесь ТАНЮК, Ігор ЮХНОВСЬКИЙ

 
е-бібліотеці «Чтиво» пропонує твори, що стосуються голодоморів:
Наукові та науково-популярні твори
Веселова О., Марочко В., Мовчан О.   Голодомори в Україні 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947: Злочини проти народу
Заставний Ф.   Український Голодомор 1932-1933 років та його географія: через призму сучасної демографічної статистики
Нікольський В.   Репресивна діяльність органів ГПУ під час Голодомору в УСРР (1932-1933 рр.)
Васильєв В., Шаповал Ю., Уїткрофт С., Малашенко Л.   Командири великого голоду: Поїздки . Молотова і Л. Кагановича в Україну та Північний Кавказ. 1932-1933 рр.
Конквест Р.  Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор
Покидченко Л.   З історії голодомору 1932-1933 рр. на Сумщині
Демченко Т.   Колективізація та Голодомор 1932-1933 рр. на Чернігівщині
Старовойтов М.   Голодомор на Луганщині 1932-1933 рр.
Білас І.   Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953. Книга 2
Пиріг Р.   Голодомор 1932-1933 років в Україні: документи та матеріали
Художні, публіцистика та спогади
Василевський П.   Алгебра геноциду
Гуцало Є.   Голодомор
Масютко М.   Досвітній сполох
Кирій І.   Голодна весна
Руденко М.   Хрест
Барка В.   Жовтий князь
Білоконь О.   «Святиня і голодомор»: Свідчення очевидців
 __________________________________________________
Джерело:  Голодомор 1932—33 рр., Домівка. Блоґ Bohdan, Чтиво, Домівка. Блоґ vitalis

Poesia visual

_______________________________
Джерело: Poesia visual