Україна інкоґніта... Чи коґніта?

 Політтехнології, як розуміємо їх Ми

Ірина Черпінська

Я хотіла підійти до Політика і сказати, що люди на майдані в центрі села - не просто натовп. Кожен - особистість, Хазяїн свого життя. Можливо, навіть не усвідомлюючи цього і точно не базікаючи з цього приводу, вони відчувають відповідальність за свою сім'ю, своє село, школу в цьому селі, за свою країну

Рік 2009. Київська область. Село. День Села. Я не хочу називати конкретне Село під Києвом, як і конкретного політика. Це немає жодного значення. Подібне могло бути будь-де і будь з ким.
Я стою серед людей на святі їхнього Села. І хоча я дуже люблю це Село, все ж таки я - гість випадковий, і дивлюсь на все відсторонено.
На сцену виходить Політик. Він старанно розказує про своє босоноге дитинство, про те, що він теж родом із села. Намагається на доступному, як йому здається, рівні донести до людей свою з ними спорідненість.
Колись мені доводилось слухати цього ж Політика в іншій, академічній, аудиторії. Це був справжній оратор, риториці якого позаздрив би не один лектор. Добре поставлена вимова, професійне володіння аудиторією, я отримала задоволення від його виступу. Тоді.
Що ж трапилось зараз? Чому він вважає, що для людей, які його слухають на святі свого Села, потрібно говорити на такому примітивному рівні. Чи сам він визначив цей рівень? Чи хто для нього визначив? Мені прикро.
Поруч зі мною розмовляють двоє. Середнього віку спокійні та впевнені в собі і в своїх силах. На вигляд типові сільські дядьки.
- Диви, як старається! - каже один з них про Політика і киває вбік сцени.
- Так ми ж його "електорат" - відповідає другий. - То йому його політтехнологи, чи як їх- "іміджмейкери", сказали, що нам треба втлумачувати ніби він такий самий, як ми. Це такий хід у них є, я в інтернеті читав.
- Якщо він такий самий, нащо нам його слухати, нам і так не погано.
- Щоб ближче, тіпа, до народу.
- Та краще б сказав толком, що робити з тими законами, які вони понаприймали. Податки, куди, нащо і що вони з ними роблять? А з якого він села, як мені, так однаково.
- Думає, що ми не зрозуміємо. Ну, тримає нас за дурнів, тіпа, сільський натовп.
- Отож. А наше начальство як пнеться! Подарунки йому дарять. А він і радий. Це ж у нас наче свято, хай би краще сам чогось привіз для школи чи дитсадка.
- Слухай, скинемось і купимо все, що треба і для школи, і для дитсадка. І без нього якось обійдемось, дешевше буде. Подивились як на виставу і досить. Хай їде далі голову іншим морочити.
- А що тобі ці політтехноголії здалися, читаєш нащо? Воно тобі треба?
- Щоб знати, як вони нас дурять.
На сцені стояв політик, внизу на майдані - люди. Політик і народ - вони стоять навпроти і дивляться одне на одного зверхньо.
Оратор пишається своєю освітою, своїм соціальним положенням, своїми знаннями, а Люди, що стоять поруч зі мною, просто вміють вижити, заробити і впевнено почувати себе в країні, закони в якій аж ніяк цьому не сприяють. А це зовсім не просто.
Я хотіла підійти до Політика і сказати, що люди на майдані в центрі села - не просто натовп. Кожен - особистість, Хазяїн свого життя.
Можливо, навіть не усвідомлюючи цього і точно не базікаючи з цього приводу, вони відчувають відповідальність за свою сім'ю, своє село, школу в цьому селі, за свою країну.
Соцопитування - це важливо і необхідно, але треба відчути своєю душею людей, їхнє життя, їхні прагнення.
Я також не чекала знайти в селі під Києвом такої обізнаності в політтехнологіях, а отже снобізм і в мені вже пустив свої корені. Звідки він?
Він зараз усюди, як інфекція, що непомітно вразила країну...

 _________________________________________________________

"Будем уничтожать!" Чиновник всего лишь озвучил правду.

Знакомьтесь:Пересунько Віталій Сергійович

перший заступник голови районної державної адміністрації

Пересунько В.С. народився 26 вересня 1975 року в смт. Олександрівка Кіровоградської області. Освіта вища, у 1997 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю правознавство та одержав кваліфікацію юриста. Працював на посадах: юрисконсульта Українського благодійного фонду "Єлисавет", м. Кіровоград (з 01.06.2000 р. по 30.06.2000 р.), помічником-консультантом народного депутата ( 03.07.2000 р. по 14.05.2002 р.), керівником юридичного відділу ТОВ "Гольфстрім", (з 01.02.2003 р. по 30.03.2003 р.), а з квітня 2003 року по липень 2010 року - заступником Голови правління Законотворчого центру "Європейський вибір", м. Київ.

Одружений, виховує доньку.

Вот текст выступления Пересунька на сходке жителей села Сугоклеевка. Это выступление было записано на видео и приложено к обращению собрания сельхозпроизводителей Бобринецкого района к Януковичу, Литвину и Азарову. (выступление было на русском языке, сохранен стиль выступающего)

— Наша задача, чтобы в радах были предста­вители действительно громадськости, то есть люди, которые будут переживать и отвечать за тот участок, от которого они пришли, реально отве­чать. К ответственности мы призывать умеем, причем по полной программе. То есть выборы нас интересуют только с этой позиции. Даже если зачешутся отдельные элементы от других политичес­ких сил, мы знаем, что с ними делать. Голосо­вать и делать они будут именно то, что необходи­мо будет для района. Своеволия, которое там происходило, его не будет, это однозначно, мы приложим к этому все усилия, законные и неза­конные методы в том числе.

— Я сюда приехал с очень серьезной про­граммой. Все, что вы помните, и вам обещали раньше, надо просто забыть. С 10 ноября появят­ся результаты выборов, придет новый состав рад, мы запускаем по району программу. Про­грамма экспериментальная. Мы будем проводить адми­нистративную реформу. Это укрупнение сильрад, то есть сильрад будет десять или одиннадцать. Потому что это количество сильрад, ко­торое сейчас, оно абсолют­но не нужно. Мы будем ме­нять абсолютно всю эконо­мическую политику и райо­не. Мы сделаем при этих сильрадах хозяйства. Хозяйств тоже будет десять или одиннадцать. Это крупные акционерные общества, у которых будет в среднем четырнадцать-пятнад­цать тысяч гектар.

— Что самое главное по поводу по­литических партий? Вы все по большому счету жертвы. Вы это прекрасно понимаете. Вас все это время, начиная с полу­чения независимости Украины, исполь­зует некоторое количество людей для того, чтобы укрепить свои позиции в Киеве. Политическая партия в том вари­анте, в котором она существует в мире, — на Украине это совершенно другие структуры. Это полубандитские структуры, которые защищают с помощью вас, ва­шими руками, к коммунистической партии это относится тоже, защищают свои интересы и просто делят карту Ук­раины на участки,где какие влияние, кто сколько заработает и так далее. По большому счету это четыре жирных дяди, которые после каждых выборов расписы­вают, кто, кому какой завод отошел, кому какое иму­щество отошло и таи далее и тому подобное. А вас убеждают, обманывают и говорят вам, что это дела­ется ради достижений каких-то целей, что полити­ческий климат там улучшается в стране, что та или иная партия будет делать или что-то помогать вам. Это все блеф, это вранье, потому что никто ничего делать не будет, никто ничего даже не планирует делать. Все программы, которые выдвигаются, они формальные, работают над ними три-четыре человека. Нет никаких структур, нет никаких партий, чтоб вы понимали, вы это по своему селу прекрасно видите. Но есть, фанаты, которые непонятно каким способом верят, обманывают себя, обманывают себя и своих детей и калечат им жизнь. По большому счету вы все пешки в игре тридцати человек в этой стране. И они вами пользуются и будут пользоватъ-ся до тех пор, пока у нас не появится, случайно не появится желание жить. Вот когда оно у вас появит­ся, с тех дней все и изменится.

—Есть структура при президенте Украины, и сам президент, он не просто так пришел к этой власти. То есть все стремится к однопартийности. Мы хотим все эти структуры просто уничтожить. И уничтожать будем мы планомерно и беспово­ротно, всеми доступными для этого методами.

—Значит по большому счету все идет к однопартийности. То количество, которое на сегодняш­ний день существует в обществе, оно просто его разрывает и вносит в него, ну, разврат. То есть заставляет вас друг с другом бороться, вы не можете сесть дома выпить нормально чаю вече­ром, потому что брат занимается одной фигней, той помаранчевий, той голубый, той еще какой-то, даже сексуальная ориентация у людей на этой почве меняется, и так далее и тому подобное, Вот поэтому есть европейские комиссии, которые занимаются этими проблемами с научной точки зрения. Давным-давно они признали, что самая эф­фективная система управления государством в принципе была в советское время.

Із залу:

При Сталіну, мабуть?

Пересунько: Нет. Сталин просто строил эту структуру. Это была очень сложная структура, очень большое количество погибло людей Но структуру выстроили очень мощную и серьезную.

— Европа тихонько попыталась сделать то же самое. Вот этот Европейский Союз — это ничто иное, как попытка сдереть опыт Советского Сою­за. Но у них как бы не особо это получается, видите — еврозона распадается потихоньку, она
распадется через два года. Банковская система на планете рушится, полностью рушится, это неизбежно. Карл Маркс это описал еще хрен знает когда. Поэтому все будет меняться на всей планете. Мы не собираемся этого ждать, потому что та­кие процессы проис ходят 50-70 лет, по большому счету, ну, а кушать хочется сейчас.

— Поэтому мы решили реализовать здесь такую програм­му. Никого не должно пугать то, что реформирование будет именно в сельском хозяйстве. При адми­нистрации мы созда­ем государственный торговый дом, уже заключены контракты предва­рительно, уже договорились с Европой, с австриянами и немцами о том, что напрямую мы будем прямо с Бобринецкого района продавать им сель­хозпродукцию. Чтоб вы знали, фермеров, вообще вас, потому что по большому счету фермеры об­рабатывают вашу землю, они не в состоянии вып­лачивать вам проценты, более там больше, чем пять, они просто завалятся, их давят кредиторы, их давит вся система, все государство, им про­сто не дают развиваться и не дадут развиваться. Мало того, что фермерское хозяйство — это по большому счету неэффективная система управ­ления в принципе, к тому же им не дают еще и работать. Банки — это структура, пиявки, присос­ка, паразит па теле общества, они находятся меж­ду государством и между людьми и по большому счету высасывают и оттуда, и оттуда практически всю прибыль. Банковская система для того и создана в принципе. Она не создана для того, чтобы реально управлять финансами и помогать людям, она создана для того, чтобы выдавливать из них все, что они зарабатывают. Система в принципе для этого и создана. Это изначально так создавалось, так задумывалось. То есть сильные мира сего изначально это делают. То есть народ воспринимается, как стадо баранов, которое нуж­но периодически стричь, не более того. Убивать никто не хочет, поэтому и получаете эти подачки, благодаря которым по большому счету живете.

— Президент с Азаровым, с Рыбаком. Рыбак — это идеолог Партии регионов, человек, который по большому счету ее создал, он уже дедушка, он всю жизнв свою возглавлял донецкий, был секре­тарем ЦК КПСС Донецкой области, по большому счету он уже коммунист. Так вот эта категория людей, она пришла к власти и она стоит в жест­кой оппозиции к своим однопартийцам, тем биз­несменам, которых не устраивают такие переме­ны. Им просто нужна власть для того, чтобы при­нимать законы, необходимые им, для того, чтобы убирать, какие-то льготы принимать в Верховной Раде для себя лично. Чтоб вы знали, ни один круп­ный завод не платит вообще никаких налогов, абсолютно. Они попринимали для себя разные поправки, разные там акты, вообще всякую фиг­ню. И по большому счету они не платят вообще никаких налогов. Налоги, почти сто процентов прибыли они забирают себе в карман, они его вообще за границу вывозят. Потому что они пре­красно знают, что Украина не выживет. В Украине огромный дефицит бюджета сейчас, Украина еще лет семь назад должна была объявить себя банк­ротом. Они не хотят, чтобы она объявила себя банкротом по одной простой причине: по между­народному праву страна, объявляющая себя банк­ротом, теряет все внешнее имущество и все средства. То есть если у человека в Каннах дача, он ее тоже потеряет. Поэтому страна существует в таком состоянии. А для Украины это выход, по­тому что если себя объявить банкротом, то по большому счету списываются все внешние долги, и можно начать заново. Ресурс в стране сумасшедший, он пока еще не исчерпан, но, естествен­но, потихоньку-потихоньку исчерпается. Земля в плодородии ухудшается, потому что с нее все вы­тягивают. Школы валятся, клубы закрываются, дети уезжают, то есть все вымирает…

— Потенциал Бобринецкого района - один мил­лиард гривен в год. Это официальная цифра, но её никто в районе, оказывается, не знает Я у кого не спрашиваю, даже там в администрации, они в шоке, они не знают, что такие цифры в Киеве по отчетам проходят .Один миллиард. Вы представляете, что такое один миллиард гривен в год?!

Із залу:

— Для нашого району оце один мільярд?Пересунько:

— Нет, один миллиард зарабатывает район. Зарабатывает, просто вы не знаете, куда эти деньги девают.

Із залу:

— Ми добре знаємо, де вони діваються.
Пересунько:

—Если взять один миллиард и каждому чело­веку от только что рожденного и до старца дать по две тыщи фивен в месяц, просто так дать, это в среднем на семью тысяч восемь гривен. Мож­но на такие деньги жить? Можно. Это пятьдесят два миллиона в месяц всего лишь на-всего. Это пятьсот двадцать миллионов в год. А район зара­батывает миллиард. Мало того, что вы не видите
ничерта, так еще и государство вот именно здесь, в этом районе, их тоже не видит, их нет. Они все уходят леваком, все уходят в сторону Киева. Люди там четко знают этот доход, они его считают, рас­кладывают по пачечкам и по карманам.

—Мы при администрации создаем торговый дом, который напрямую будет заключать контрак­ты, и хозяйства, вот эти десять или одиннадцать штук, будут напрямую получать эти средства в сто­процентном объеме. Эта контора государственная, она будет бесприбыльная, просто промежуточное звено, потому что нужна государственная печать, потому что немцы, они народ очень серьезный, сами понимаете, мало того, у них запрещено за­конодательством зернотрейдерством заниматься частным фирмам. Там этим занимается только го­сударство. И все эти деньги естественно будут по­ступать вот в данное хозяйство. А что такое три­ста процентов рентабельности, плюс к тому, что есть? Это сумасшедшие деньги. Отсюда и недо­платы и так далее и тому подобное Человек в землю заходит, то есть он уже не паевик, а акци­онер. А что такое акционер? Совладелец пред­приятия. Это не какой-то непонятный паевик, о непонятным паем, с непонятным договором и не­понятно какими процентами. Платят их — не платят — это тоже под вопросом. Есть фермера, ко­торые добросовестно платят, а есть такие, кото­рые укрывают, как только могут. Правильно? Вот.

—В условиях работы такого хозяйства в сред­нем один акционер, тобишь паевик, будет получать (все там говорят, вот если б было пять процен­тов, семь от суммы пая)... да там двадцать про­центов не проблема. Сто процентов, двести про­центов рентабельности остается в хозяйстве. Можно и развиваться, и что угодно делать. И на школы деньги выделять, и на развитие хватит, с головой хватит

Із залу:

— Це колхоз, чи що це буде?
Пересунько:

—Нет, это не колхоз. Акционерное общество. По большому счету, если не вникать в юридичес­кие подробности, — это нечто похожее. Это нечто похожее. Это не колхоз, это современная структура со всеми вытекающими отсюда последствиями. Вот такая вот предлагается программа. Соответственно мы по­лучили дозвил в Киеве на все это дело. Мало того, все, все силовые структуры предупреждены о том, что это здесь будет происходить. Потому что представьте себе! У зернотрейдеров забрать такой кусок дохода. Они начнуть стрелять. Потому что по большому счету у них изо рта вырвут боль­шое количество денег. Все силовые структуры предупреждены, что если они сюда будут без на­шего разрешения лезть, им поотбивают головы. Это в прямом смысле, то есть это будет происхо­дить именно вот так: поотбивают головы.

Із залу:

— Якийсь отстрел буде? Такого ж буть не може, шоб так бистро перемінилося, без жертв.

Пересунько:

Вы понимаете, на любой войне жертвы есть. Жертвы будут. Я не могу отвечать, что жертв не будет. Они будут жертвы, как на войне. Не количе­ство трупов там будем считать и увеличивать.

Із залу:

— Це будуть жертви людські
Пересунько:

—Безболезненно это невозможно. Вот смот­рите: с одной стороны там двадцать семь тысяч населения, а с другой там, грубо говоря, кто бу­дет против? А кто будет против? Будут против только глупые фермера. Я допускаю, что какое-то количество фермеров будет против. Ну и что? Вот скажите мне, ну и что?

Із залу:

— А людям заплотять? Ми не будемо великі проценти брать, п'ять — це тоже багато. Оце да­дуть людині п'ять процентів, всі підуть туда. Год, два, а потом буде три процента. Може таке буть?— Та не «може», воно таке буде
Пересунько:

— Если захотите, то лично для вас можем организовать. Для других не будем делать.

Із залу:

—Я вивчав історію, ну, це двадцять дев'ятий рік фактично. В принципі цікаво, мої діди пройшли це. Ну, яку позицію вони вибрали: Я не буду нікуди носа сунути, мене не тронуть, бо я нічого не зробив. Але їх найшли. Потім тридцять третій був. Отакі ж ідеологи були тоді.

Пересунько:

Знаете, в Уголовном кодексе есть такое по­нятие: есть преступное деяние, а есть еще пре­ступное бездействие. Я ответил на ваш вопрос?

Із залу:

— Для мене не зрозуміло.Пересунько:

— Вы поймите правильно; если сейчас не при­нимать какие-то резкие меры, меры, которые очень сильно отличаются от того, что было пят­надцать лет, вы просто все умрете. Вы вымрете, и за вас забудут.

Із залу:

— Я знаю, шо безплатний сир у мишоловкі. Шо б не балакали, безплатного нічого немає. І одне разговори казать, що це буде отак і так, харашо завтра буде при комунізмі. Цього не буде. Я знаю одне, що через врєм'я цього села не буде.

Пересунько:

—Естественно. Оно здесь не надо.Із залу:

—А де нада?Пересунько:

—Я вам объясню. Ко всему надо подходить с точки зрения целесообразности. Это самый главный принцип в развитии любого общества. Вот щас стоит вопрос о школьных автобусах, потому что надо возить детей. Сколько нужно возить детей, например, здесь?

— Із залу: Тридцять. Пересунько— Нормальный автобус выдержит вот эти до­роги? Нормальный автобус стоит, это не "Газель-, которая развалится через полдня, он стоит где-то триста тысяч гривен. Так вот, чтобы вы понимали, триста тысяч гривен — это десять домов по со­временной технологии возле школы прямо. Поста­вить и переселить туда семьи. Гораздо дешевле получается.

Із залу:

— Та шось я сумніваюся. В Бобринці квартира поганенька — тридцять тисяч доларів. Це в го­роді, в якому нема ніфіга — ні завода, нічого.

Пересунько:

— Вы вообще понимаете, что такое цена на квартиру на сегодняшний день? Цена на квартиры— это не стоимость этой квартиры. Это надутая стоимость банками. Банкам нужно втулить день­ги, чтобы вы, лично вы, взяли кредит и платили ему проценты. Потому что по-другому банк и его хозяин жить не будет. Так вот банк искусственно создает ситуацию, создает кредиты, создает ажи­отаж на рынке. Вы идете с вот такими глазами, покупаете холодильник, покупаете квартиру и пла­тите проценты. Понимаете? Прочитайте три книж­ки в своей жизни по экономике, и вы не будете в эту ситуацию попадать, в халепу такую. Исполь­зуют вашу неграмотность.

Із залу:

—Ви знаете шо, ви не обзивайте мене «негра­мотность». Оце ваша неграмотность зробила те, шо щас есть.

—Оце всі грамотні були: як валили ферми, здавали все полностью на металолом. Щас Куч­ма, як герой ходе. Його ж оце показували день народження, чуть не привозносили, як бога.

—Чого це я буду в город туди їхать, нашо він мені здався? Я його бачить не хочу.

—В Польщі людина щаслива, якщо має двад­цять гектар замлі. Вона має садибу, харошу сади­бу, своє авто.

- Я всього-на-всього за те, щоб кожен працював на своїй землі, я не хочу, шоб ви создавали там, і оп'ять ми туди входили, і оп'ять на та­ких же условіях прийде чоловік і скаже: закрийте рота. Я хочу робить на своїй землі, і діти мої кажуть, шо ми будемо тут жить і на цій землі робить.

— Хто працював над цією программою?

Пересунько:

— Азаров Все остальное меня не ин-те-ре-су-ет.

Із залу:

— А де можна з нею озна­йомиться?

Пересунько:

— Я без вас никто. Понима­ете, это так: приехал-поехал.Без вашей поддержки мы ниче­го не сделаем. То есть нам нужна ваша поддержка. Мы бу­дем работать с населением для того, чтобы контролировать вот эти крупные сильрады, мы хотим создать громадську органи­зацию на территории всего района, которая будет называться «Громадський контроль». Нам надо найти в селах людей, которых очень уважают. Раньше это был, еще в те времена, на Украине были старосты, которые реально управляли про­цессом. Вот таких людей, если их нет, их надо воспитывать. В этих организациях будет все на­селение. Они будут полностью контролировать вот то хозяйство, 15 тысяч гектар, и они будут полно­стью контролировать раду и администрацию. То есть любой человек делает запрос приходит в администрацию, открывает ногой двери и получа­ет любой документ, который он хочет проверить. Если проходит в администрации районной какое-то заседание, вам интересно, что там проходит, вы приходите, садитесь и сидите, и вам никто не скажет, что вы здесь не допжны находиться. Это моя задача. Я буду делать все вот так вот. Я для этого сюда приехал.

Із залу:

— А які терміни реалізації програми''Пересунько:

— Семь лет, начинается все сразу после вы­боров, к весне мы получаем статус экспериментального района, и вперед.

Із залу: А можна вас попросить, щоб якийсь другий район взяли?

___________________________________________

Аграрна реформа ''від Азарова'' – євроколгоспи 

Павло Солодько

Яскрава кінцівка, нє?))

Не менш яскравим є і завершення цієї історії. Виступ молодого політика записав на відеокамеру місцевий фермер, а потім поширив запис між іншими сільгоспвиробниками району. Фермери оголосили зібрання, на яке запросили й керівництво РДА. Там вони сказали чиновникам, що вимагають звільнення Пересунька і залишають за собою право на самозахист.

В результаті Пересунька не тільки звільнили, але ще й виключили з Партії регіонів. Голові Бобринецької РДА Ігорю Дємєнтьєву винесено догану.

А що порадувало, так це реакція залу на хамовитий виступ самовпевненого чинуші. На УП вже був текст про те, що в селянинові за показовою наївністю часто ховається господар свого життя. Бобринчани довели це.

ПС: До речі, саме в Бобринецькому районі народився ідеолог "перманентної революції" Лев Троцький.)) 

 

_____________________________________________________

 

НП не районного масштабу

Світлана ОРЕЛ 

Віталій Пересунько, перший заступник голови Бобринецької райдержадміністрації встиг попрацювати на своїй посаді всього десять днів. Після чого був звільнений за перевищення службових повноважень, порушення прав громадян, зганьблення звання державного службовця. Його виступ на зборах селян села Сугокліївка здійняв у районі хвилю протесту, яка резонувала і в області. Віталія Сергійовича не лише звільнили з посади, а й виключили з Партії регіонів, з приводу чого було прийнято спеціальну заяву обласної організації партії, де регіонали висловлюють жаль, що Пересунько був їхнім однопартійцем. З окремою заявою виступив і голова обласної державної адміністрації Сергій Ларін. У районі працює робоча група під керівництвом заступника голови ОДА Богдана Андрющенка та контрольна група обласної організації Партії регіонів. Голові райдержадміністрації Ігорю Дементьєву винесено догану.

«Діяти будемо всіма законними і незаконними методами…»

Для дипломованого юриста Віталія Пересунька це була перша в житті серйозна й публічна державна посада. Питання про призначення вирішувалось не так швидко, і Віталій Сергійович, очевидно, стомлений чеканням, пішов з місця в кар’єр. Почав він із зустрічі в Сугокліївці, де виклав селянам рішучу і недвозначну програму дій. Авторами її початкуючий чиновник назвав Азарова і Рибака. Програма справді була радикальна.
— Все, что было раньше, надо забыть, — першою ж фразою заявив Пересунько селянам.
Відразу ж після виборів, буквально з 1 листопада, у Бобринецькому районі, за словами тоді першого заступника голови райдержадміністрації, мав розпочатися експеремент. 26 сільських громад, які нині існують у районі, трансформують у 10—12. Стільки ж буде створено і господарств, великих державних холдингів, кожен з яких матиме 12—14 тисяч гектарів землі.
— Повернуться колгоспи? — запитали люди.
— Что-то в этом роде, только современное, — відповів чиновник і поспішив заспокоїти селян: мовляв, європейські науковці визнали, що система управління, яка діяла при СРСР була дуже ефективною, а Європейський Союз — усього-на-всього невдала спроба застосувати той досвід. А Сталін, мовляв, просто трохи перегинав палицю… При райдержадміністрації буде створено торговий дім, який напряму торгуватиме з усім світом. Від того будуть чималі прибутки, і всі розумні люди тільки виграють. Проти ж можуть виступити тільки «глупые» фермери. А фермерський рух як такий узагалі підлягає знищенню — як неефективний у приципі. Села, утримувати які економічно невигідно, в тому числі й Сугоклііївка, просто зникнуть.
— А зачем оно, это село? — щиро дивувався Віталій Сергійович. — Мы стремимся к однопартийности, — новопризначений чиновник був гранично відвертий. — Все остальные структуры будем просто уничтожать, целеустремленно и планомерно. Своеволия не будет, мы сумеем его остановить, используя все законные и незаконные методы, — попередив селян Пересунько. І зазначив, що правоохоронні органи вже попереджені, і тим, хто виступатиме проти, поодбивають голови.
Якщо опустити філософствування Віталія Пересунька про тенденції у світовій економіці, про паразитування банків на тілі планети та деякі економічні викладки щодо казкового майбутнього району, до викладеного вище, власне й звелася нова радикальна програма дій. Говорив він виключно російською, і на запитання людей, чому до них, споконвіку україномовних, звертаються чужою мовою, відповів, що чудово знає і українську, і англійську, але говорить тією мовою, якою «приятнее».
Звісно, така програма стала неприємною несподіванкою для мешканців району, але, можливо, продовження цієї історії і не було б, усе завершилося б кулуарними балачками, якби виступ Пересунька не записав на відеокамеру (причому відкрито, з його згоди) місцевий фермер Віктор Чміленко. Диск став бестселером у районі і викликав просто шквал обурення. Фермери організували пікетування райдержадміністрації, а потім скликали загальні збори. Голова асоціації фермерів і приватних землевласників району Олексій Цокалов ділився враженнями:
— Як правило, на збори приїздять 20—30 членів асоціації. Цього ж разу зібралося десь під 300 людей. Прибули не лише фермери, а й керівники кооперативних, колективних господарств. Їх обурив виступ Пересунька і об’єднав страх втратити землю. Другого розкуркулення ми не хочемо.
На збори запросили керівників райдеражміністрації, районної ради, прибув також заступник голови облдержадміністрації Богдан Андрющенко. На всі закиди Пересунько відповідав, що висловлював власні міркування і нічого поганого на думці не мав. Збори прийняли звернення до керівників держави з вимогою негайно звільнити Пересунька з посади, а при призначенні нового керівника вимагали врахувати думку активу району і не присилати їм нового «кота в мішку». «Переслідування учасників зборів, — сказано у зверненні, — з боку державних, правоохоронних чи фіскальних органів розцінюватимемо як підтримку владою протиправних дій Пересунька». Учасники зборів застерегли за собою право на самозахист, включаючи акції непокори щодо Бобринецької РДА.

Звідки дрівцята?

В області прізвище Пересунько добре відоме. Щоправда, місцевий політикум знає іншого Пересунька — Сергія Івановича. Ще з перших рухівських часів, коли Леонід Кравчук відкрив дорогу до посад представникам нової політичної сили, Сергій Іванович проявляв неабияке прагнення до того, аби обійняти якусь посаду в обласній владі. Тоді не вигоріло, але політика, можна сказати, стала його професією. Прибившись до соціал-демократії, став народним депутатом Верховної Ради третього скликання. Пізніше очолив партію «Соціал-демократичний союз», що вступала в різні блоки. З партією «Єдність» Олександра Омельченка та з Блоком Лазаренка до Верховної Ради (у списках) намагався потрапити вже й молодший Пересунько — Віталій Сергійович. Але невдало.
Старший Пересунько відомий також тим, що свого часу ініціював створення інституції, яка б кодексувала наше законодавство і професійно адаптувала б його до європейських стандартів. Кучма ніби й згодився, але чомусь справа не пішла. Прославився Сергій Іванович також своїми візитами до Саддама Хусейна, всіляко пропагуючи співробітництво із цим диктатором.
Позаторік Сергій Іванович здивував земляків (які про нього як про політика вже й забувати почали) білбордами зі своїм зображенням на тлі мапи, де було написано щось на кшталт «Малоросія» — певна річ, із відповідний закликом. ВО «Свобода» тоді подало на Пересунька до суду, і білборди швидко зникли. Кажуть, то був якийсь російський проект, де просто використали обличчя Сергія Івановича (на його місці міг опинитися будь-хто).
Очевидно, син, здобувши, як і батько, юридичну освіту, вирішив зробити своєю професією політику. Та, мабуть, не розрахував своєї «крутизни» чи не зрозумів політики партії. Або, навпаки, — таке принаймні припускають фермери, зрозумів її дуже добре і трохи поквапився з оприлюдненням. Бо ж з якого це доброго дива тверезий чоловік у робочий час, при посаді, представник влади і посилаючись на владу, говорить подібні речі?
Та перший дзвіночок у Бобринці продзвенів раніше, тільки його не почули. Чи зробили вигляд. Бо ж тоді ніби ніякої загрози не було. У РДА для співбесіди викликали голів сільрад і, за словами Олексія Цокалова, з кабінету, де проходила співбесіда, вони виходили вже членами Партії регіонів. Такі речі чомусь нас не змушують протестувати. Про це, до речі, ні слова не сказано і в заяві обласної організації ПР. То це такими методами збирали 25 тисяч членів партії в області? Саме таку цифру днями озвучив в одній з передач обласного телебачення заступник голови обласної організації ПР Микола Ковальчук. Скільки вже у нас було провладних партій, які формувалися подібним чином? Де вони сьогодні? Близька історія нічому не вчить? Далека, судячи з виступу Віталія Пересунька, теж.


====================================

Джерело: Українська правда. Життя, Глибинка і вчитель, Блог Павла Солодька, Дзеркало тижня

______________

_________________________________________________

Мовчки і красномовно

Голосно і непристойно

Ті, Чиє Ім'я Було Google

У 2020 Ті, Чиє Ім'я Було Google оцифрували і проіндексували кожну книгу, статтю, кінофільм, телепередачу або пісню, яка коли небудь з'являлася на світ. 

До 2060 Вони могли назвати IP-адреси або GPS-координати будь-якого бездротового смарт-чіпа (які до того часу вживлялися у ДНК кожної людини, тварини або іншого органічного створіння на Землі). 

У кожної істоти був психографічний профіль пошукових потреб, що трохи скидався на примітивні cookies, від яких вів походження. Так, якщо людина втрачала собаку, пошуковий механізм Google міг повернути її до того місця, де нещасна розлучилася зі своїм вихованцем, а також і собаку проінструктувати відповідним чином - усе за допомогою смарт-чіпа. 

Нарешті, Вони створили всеосяжну базу людських бажань, стан якої точно відповідав кожному конкретного моменту.

_____________________________________

Джерело: Хабрахабр

Точна адреса

Нарешті віднайдені точні георгафічні координати місця, куди найчастіше посилають: 20 градусів 44 мінути північної широти, 105 градусів 25 мінут західної довготи

_____________________________________________
Джерело: Осознавая прошлое...

Партію районів просять пройти

ЙДІТЬ В СРАКУ ЗІ СВОЄЮ ПАРТІЄЮ РАЙОНІВ!!!  ©

Фанати "Карпат" під час матчу розгорнули нецензурний плакат про Партію регіонів. Так уболівальники відреагували на те, що спортивний директор Карпат Степан Юрчишин і генеральний директор клубу Ігор Дедишин потрапили до списків Партії регіонів на виборах до Львівської обласної та міської рад.

_________________________________________
Джерело: Журнал Журналиста

"Десять треків, які я хотів би почути на власних поминках" © Сергій Жадан

Як би не було прикро, що ми ще не потрапили на поминки Сергія Жадана, та його "десять треків, які я хотів би почути на власних поминках" можна почути вже сьогодні. Розважаємось!

01. Eric Burdon. Black On Black In Black - http://dkpresents.files.wordpress.com/2008/10/2-05-bare-back-ride.mp3
02. Neil Young. Rockin' In The Free World - http://hiryu.icynipple.net/Neil%20Young%20-%20Keep%20on%20Rockin%20in%20the%20Free%20World.mp3
03. Rolling Stones. Sister Morphine - http://dreammedia.ru/music/Rolling_Stones/No_Security/Rolling_Stones%20-%20Sister_Morphine.mp3
04. Creedence Clearwater Revival. Up Around The Bend - http://hankus1.com/Creedence/Creedence%20Clearwater%20Revival%20-%20%20Up%20Around%20The%20Bend.MP3
05. Buddy Guy. Done Got Old - http://www.kencranmer.com/music/Buddy%20Guy/Buddy%20Guy%20-%20Damn%20Right%20I've%20Got%20the%20Blues.mp3
06. Lou Reed. Berlin - http://www.thatsplenty.com/2006/08/volumeone/05.mp3
07. George Harrison. Hear Me Lord - http://www.coldsplinters.com/wp-content/uploads/2008/05/10-hear-me-lord.mp3
08. The Stooges. Real Cool Time - http://iggypop.narod.ru/mp3/stooges/Real_Cool_Time.mp3
09. Juthro Tull. Locomotive Breath - http://www.h-c-m.at/mp3_files/Jethro_Tull_Locomotive_Breath.mp3
10. Sex Pistols. Anarchy In The UK - http://klim.doslash.org/files/music/sex_pistols__anarchy_in_the_uk.mp3

Хай живе Сергій Жадан, найжаданіший Жадан з усіх Жадан!

Моя Україна

my ukraine by bozhyvu

Сестричка Віка - Моя Україна

---

Я також вже маю державу і вільно живу, і щасливо.
Я тиждень працюю на каву, два тижні працюю на пиво.
Піду і позичу в сусіда на свята вина і хлібину.
Забули коли добре їли, а бачите, ще не зомліли.

Моя Україна з горя почорніла,
Тяжко заробляє, але ще співає
Рок-н-рол!

Не треба мені говорити, як добре живеться у Штатах.
Я знаю – двері відкриті, там наших уже багато.
Дощі заливають гайвеї, птахи відлітають із дому.
Не знаю, чи зможу без неї навіть в раю золотому.

Моя Україна з горя почорніла,
Тяжко заробляє , але ще співає
Рок-н-рол!

Моя Україна з горя почорніла,
Але у неділю сорочина біла.

Чому не можемо напитись власною слиною?

Відчуваємо спрагу і споживаємо рідину, коли нашому організму бракує води. А витрачаємо її завжди: дихаючи, пітніючи, справляючи природні потреби, а також використовуючи у різноманітних біохімічних процесах, що постійно відбуваються у нашому організмі.

Сильна спрага з’являється тоді, коли втрачаємо вже півтора-два літри. Щоб поповнити втрату води, мусимо взяти її ззовні. Не можемо напитися власною слиною, тому що на її виробництво йде вода з нашого власного організму. Кількість води, власне, залишається та сама, а навіть зменшується, адже в кожному фізіологічному процесі частина води втрачається як виробнича необхіжність :)

Втім ковтання слини зменшує почуття спраги. Тому, коли не маємо що напитись, інструктори з безпеки життєдіяльності радять посмоктувати камінчик, що збільшує виділення слини. Звісно, це тільки психологічний ефект, бо зневоднення організму всеодно триває.

_________________________________
Джерело: Przekroj

Таджицька Біблія

Небезпечна їжа

Таблиця шкідливих харчових добавок

Детальний огляд харчових е-добавок з зазначенням шкідливих і заборонених на території Росії можна переглянути тут.

Рекомендація з використання: таблицю надрукувати і тримати в гаманці або господарській сумці.

_______________________________________
Джерело: Отака от ***ня малята...

Наступ на СБУ

ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ
щодо законності моніторингу українського інтернет-простору
Службою безпеки України та Генеральною прокуратурою України

Голові Служби безпеки України
п. Валерію Хорошковському

Генеральному прокурору України
п. Олександрові Медведьку

Шановний Валерію Івановичу та Олександре Івановичу!

Наприкінці липня 2010 року співробітниками Служби безпеки України, Генеральної прокуратури та прокуратури м. Києва здійснено ряд заходів, спрямованих на обмеження інтернет-активності громадянина України Олега Шинкаренка.

Ці події викликали значний суспільний резонанс та серйозну критику на адресу очолюваних Вами установ. У численних публікаціях, заявах правозахисних організацій ставиться під сумнів законність та доцільність дій СБУ щодо моніторингу інтернет-діяльності українських громадян, а заходи шодо пана Шинкаренка називають незаконним та необг'рунтованим втручанням СБУ та прокуратури у приватне життя громадянина. Окремі експерти також вказують на те, що така діяльність відволікає СБУ та прокуратуру від виконання інших – пріоритетніших – завдань, як от протидія загрозам національній безпеці України, боротьба з корупцією, організованою злочинністю.

Така гостра публічна дискусія вимгає докладних пояснень з боку СБУ та прокуратури. У зв'язку з цим, з метою забезпечення прав громадян та керуючись ст. 34, 86 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про статус народного депутата", прошу надати інформацію з таких питань:

1. Чи провадяться будь-які процесуальні дії щодо громадянина України Шинкаренка Олега Івановича, 1976 р.н.? Якщо так, вкажіть підстави для таких дій та надайте копії усіх процесуальних документів, що їх стосуються.

2. На підставі якого документа (рішення, наказ тощо) провадилися оперативно-розшукові заходи щодо зазначеного громадянина? Надайте копію документа.

3. Прошу надати копію документа (розписка, зобов'язання тощо), складеного громадянином Шинкаренком під час виклику до слідчого відділу прокуратури м. Києва 30 липня 2010 р.

4. Якими критеріями, методиками та науково-практичними рекомендаціями керувалися уповноважені особи при визначенні сайту http://singing-foot.livejournal.com/ як такого, що містив погрози на адресу Президента України? Надайте копії таких документів.

5. На яких підставах та за якими принципами СБУ здійснює моніторинг Інтернету? Які конкретно злочини чи загрози є предметом такого моніторингу? Які підрозділи СБУ здійснюють цей моніторинг?

6. Чи виявлялися в ході такого моніторингу порушення законодавства? Якщо так, які санкції застосовувалися у таких випадках до порушників закону?

7. Чи проводився Службою безпеки України аналіз ефективності такого моніторингу? Якщо так, надайте результати такого аналізу.

Покладаюся на те, що докладна відповідь на ці запитання прояснить для громадськості принципи роботи Ваших установ у даній сфері, а також сприятиме довірі в суспільстві до СБУ та прокуратури.

Прошу надати відповідь у визначені Законом терміни.

З повагою,

Андрій Шевченко
____________________________________________________________________

Журналістський рух «Стоп цензурі!» наголошує,
що свобода висловлювання є базовим правом кожної людини

Рух «Стоп цензурі!» вимагає у Служби безпеки України пояснити, якими міжнародними законами та законами України керувалися співробітники СБУ та прокуратури, коли викликали на допит блоґера Олега Шинкаренка і примусили його написати розписку. Також просимо розтлумачити, яку юридичну силу несе письмове свідчення про те, що «він більше не буде у різкій формі критикувати владу у своєму ЖЖ», і які санкції до нього будуть застосовані в разі невиконання ним своєї письмової обіцянки.

Крім того, нас цікавить, про які саме окремі ознаки злочину, передбаченого статтею «погроза або насильство стосовно державного чи громадського діяча» Кримінального кодексу України йдеться у заяві прес-служби СБУ стосовно інциденту з Олегом Шинкаренком.

Рух «Стоп цензурі!» нагадує керівництву Служби безпеки України про те, що діяльність Служби безпеки України чітко регламентується Законом України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» і організовується з урахуванням рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи від 1999 та 2005 років, відповідно до яких виконуються обов’язки та зобов’язання України, що випливають з її членства в Раді Європи.

Україна як член Організації Об’єднаних Націй та Ради Європи прийняла цінності цих організацій і підписала Конвенцію про захист прав і основних свобод людини, в якій чітко йдеться про те, що не може бути ніякого покарання без закону. Це ж право чітко регламентовано основним законом України.

Конституція України

Стаття 19
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

Конвенція про захист прав і основних свобод людини

Стаття 7
Ніякого покарання без закону.
Жодна людина не може бути обвинувачена у вчиненні кримінального злочину на підставі будь-якої дії або бездіяльності, які на час їх вчинення не становили кримінального злочину за національними законами або за міжнародним правом.

Стаття 10
Свобода виявлення поглядів.
Кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів.


Довідка

Громадський рух «Стоп цензурі!»

Громадський рух «Стоп цензурі!» створений 21 травня 2010 року. Рух є неформальним об’єднанням журналістів, що утворилося у відповідь на утиски свободи слова в Україні.
Це ініціатива українських журналістів та медійних громадських організацій щодо відстоювання свободи слова, запобігання встановленню цензури в Україні, унеможливлення перешкоджання професійній діяльності журналістів та порушення професійних стандартів при висвітленні суспільно-політичних питань.
Громадський рух «Стоп цензурі!» не підтримує жодну політичну силу, не фінансується політичними партіями.

Дізнатися більше або приєднатися до Громадського руху «Стоп цензурі!» можна за посиланням http://www.telekritika.ua/news/2010-05-22/53128
Блог Громадського руху «Стоп цензурі!»: http://stopcensorship.wordpress.com , у Твіттері: http://twitter.com/Stopcensorship

Контактна особа:
Артем Соколенко,
координатор прес-центру
Громадського руху «Стоп цензурі!»
050 440 46 08
censor.stop@gmail.com

________________________________________________________
Джерело: Блог Андрія Шевченка, "СТОП ЦЕНЗУРІ!"

Ну-у, е-е-е...

Код для вставки можна взяти тут - Флеш-гра «Дівчина, що падає»

Беремо панну мишею та відпускаємо у вільний політ. Брати можна за будь-яку частину тіла.

Для членів феміністичних організацій та ґендерних гуртків є альтернативний варіант.

Обережно! Цей блоґ загрожує!

Флешмоб.

Флешмоб з приводу дьоргання сбушніками блогерів  і володарів сайтів на допити.

...зниженням рейтингів, ясна річ :)


________________________________________________
Джерело: Журнал соціал-націоналіста,Олена Білозерська: Знаю, як треба!


Цікавий креатив від  DJALIN:

Той, хто прийшов...

Ми завжди когось маємо десь. У тому розумінні, що хтось із близьких, друзів, знайомих десь від’їжджає і ми з ними на певний час розлучаємось. Або навіть нас десь носить світами, далеко від домівки і рідні. Чи люди, повертаючись, є тими самими, якими були перед розлукою? Чи ні, змінилися, стали іншими? Якими? Чому?

Опитування буде тривати цілий серпень.

Убити блоґера

"Жучки поставлю
в бідного й заможного -
У селах і містах
ПОЧУЮ КОЖНОГО!"

Про це мовчати не можна!

Два записи з блоґу Олега Шинкаренка викликали невеликий бумчик українського інтернет-простору. Досі ще можна навіть знайти видалені невідомо ким ці записи:

Відео з першого запису ще знаходиться тут: http://www.youtube.com/watch?v=NouaZUG7pGQ&feature=player_embedded

Дехто з блоґерів уже прощається з клятим сервісом:

Пропоную вам передрук двох статей з Телекритики на цю тему.

= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =

Блогера викликали до СБУ через жарти у ЖЖ про Януковича, примусили вибачитися і відпустили

30-07-2010

Блогера та письменника Олега Шинкаренка викликали до СБУ через записи про Віктора Януковича у Livejournal. Про це ТК повідомив сам пан Шинкаренко.

За його словами, 29 липня у кіноклуб видавництва «Смолоскип», де він є модератором, прийшли люди, які представилися співробітниками Служби безпеки України і запропонували прийти на розмову зі слідчим. «Коли я поцікавився, про що саме буде розмова, він сказав, що розмова стосуватиметься записів в моєму ЖЖ, які "оставили неприятный след в душе"», - пише Олег Шинкаренко.

30 липня до нього додому знову прийшли ті ж співробітники СБУ з повісткою і відвезли до слідчого на пояснення. Олег зацитував у розмові з ТК зміст повістки: «Слідчим відділом прокуратури міста Києва проводиться перевірка за матеріалами департаменту захисту національної державності служби безпеки України щодо розміщення на інтернет-сайті повідомлення про погрозу щодо державного діяча України. Прошу вас прибути ддо слідчого відділу прокуратури міста Києва за адресою м.Київ вул..Антоновича, 114 кабінет № 9, 30.07.10 об 11.30, для надання пояснення. При собі потрібно мати документи, які засвідчують особу. Старший слідчий слідчого відділу прокуратури міста Києва Д.Кривояз».

Згідно зі словами Олега, занепокоєння співробітників СБУ викликали його колонки про політику. «Вони швидше емоційно-пародійні. Наприклад про відомий 16-секундний ролик про те, як Янукович збирається розмовляти з Азаровим. У мене на нього була емоційна реакція, і я написав у тегах до нього «убить гада». Я, звичайно, не збирався вбивати Януковича, в мене таких планів не було. Це була моя чисто емоційна реакція на побачене. Я розсердився. Тобто це все одно що стукнути кулаком по столу. Причому я розсердився, але ж я не вийшов на майдан Незалежності, не сказав це напряму Януковичу, просто написав у себе в інтернет-щоденнику», - сказав він.

Окрім цього СБУ звернула увагу на ще один запис, де пан Шинкаренко коментував відеокадри з падаючим на Януковича вінком: «Я написав такий гумористичний пародійний коментар (ну там звичайно було багато такого чорного гумору): "Цікаво, чи є десь такі сили, типу українські націоналісти, які могли би вбити Януковича, Анну Герман і всю компанію". Звичайно, що це теж жарт».

За словами Олега, під час його пояснень слідчий одразу запитав, як він докотився до такого життя. «Він питає навіщо я таку гидоту пишу в своєму живому журналі. Я йому кажу, це ж мій ЖЖ, це не ЗМІ, він не зареєстрований, я його не рекламую, нікому про нього не розповідаю, якщо ви хочете - читайте, не хочете - не читайте. Я нікому не погрожував».

Після цього, розповідає пан Шинкаренко, слідчий запропонував йому два варіанти: «Або вони мене затримують надовго і починають серйозні такі розбори, або я пишу роз'яснення, що я не мав наміру погрожувати, що вибачаюсь і що такого більше ніколи робити не буду. Ну я все це написав. Але одразу виникло запитання, що саме я не буду робити? Погрози чи взагалі просто критично висловлюватися на адресу Януковича? Це мені не пояснили».

За словами Олега Шинкаренка, слідчий додав, що незадоволений й іншими записами про Віктора Януковича, якими саме не конкретизував.

Олег Шинкаренко розцінює такі дії СБУ як наступ на приватне життя. «Це мій особистий щоденник. Він відкритий, але я його не рекламую, і у нього можна потрапити тільки якщо знаєш адресу або цілеспрямовано вишукуєш певну інформацію. Виходить, що СБУ цілеспрямовано шукає людей, які незадоволені режимом і шукає приводи для тиску на них. Тому що навіть жарти розцінюються як погрози чийомусь життю», - прокоментував Шинкаренко.

Як пізніше написав у своєму ЖЖ Олег, записи, які видалися СБУ-шникам найобраливішими, зокрема і згаданий пост про вінок, з його ЖЖ зникли.

«Записи, які були найбільш образливими (з вінком та перепост російського Луркмора про Януковича) з мого ЖЖ зникли. Я їх звідти не прибирав. Висновок: СБУ зламала мій ЖЖ та видалила їх звідти самостійно», - пише Шинкаренко.

У коментарях ТК юрист Олександр Заруцький наголосив, що розглядати або порушувати справи щодо постів у ЖЖ можна лише за умови, якщо висловлені погрози сприймаються особою, якій вони адресовані, як реальні. «У цьому випадку, щоб розглядати питання про погрозу життю президенту України, необхідно, щоб президент подав відповідну заяву, зазначив за яких обставин він дану погрозу почув і пояснив, чому він її сприйняв реально», - сказав він. В іншому випадку, за його словами, складу злочину немає, тому що блогер не вчиняв ніяких додаткових дій, щоб реалізувати свій задум.

Тим часом голова прес-служби СБУ Марина Остапенко наголосила у коментарях ТК, що служба у першу чергу виконує роботу щодо попередження злочинів.

«Якщо його вирішили опитати щодо того, що він мав на увазі під цим висловлюваннями, то він як законослухняний громадянин має прийти і розказати, чи це дійсно був жарт чи ні. Вони мають з'ясувати, бо це їх робота», - сказала вона.

За її словами, записи в ЖЖ не можна вважати особистим щоденником: «Інтернет - це засіб масової комунікації, це ж не його особистий щоденник, у який хтось заліз. Він виставляє його, щоб його хтось читав, це поширення якихось речей. Якщо він каже, що пожартував, тоді все гаразд. А якщо це не жарт? І нормально, коли робиться все для того, щоб ніякого насильства не сталось».

Також прес-служба надала офіційний коментар на сайті СБУ:

«У ході проведення оперативно-розшукових заходів СБ України була отримана інформація щодо розміщення на сайті http://singing-foot.livejournal.com/ матеріалів, що містили погрози на адресу Президента України. Вжитими заходами встановлено, що їх автором є громадянин України - Шинкаренко Олег Іванович, 1976р.н. Враховуючи те, що в його діях містились окремі ознаки злочину, передбаченого ст.346 «погроза або насильство стосовно державного чи громадського діяча» Кримінального кодексу України, матеріали документування скеровано за компетенцією до органів прокуратури. За дорученням слідчого прокуратури м.Києва, співробітником СБ України 30 липня ц.р. Шинкаренку О.І. було передано відповідне запрошення для бесіди та доставлено його до приміщення прокуратури м.Києва».


«Телекритика»


= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =

СБУ читає твій ЖЖ

Ігор Розкладай , для «Телекритики» 31-07-2010

Відтепер робота контррозвідки країни зводиться до того, щоб читати чужі ЖЖ, шукати тих, хто розповідає анекдоти про президента, викликати їх на «пагаваріть» і брати розписку, що вони «більше не будуть»

Я - блоґер, як і Олег Шинкаренко, паспорт якого ви чи ваші колеги відсканували собі на пам'ять. І таких як я і він тисячі в Україні і мільйони за її межами. Хороший чи поганий той чи інший блоґ - питання смакове, хтось читає, хтось додає, хтось видаляє. Але мій блоґ належить мені і веду я його для себе і друзів. З деякими там і познайомився. Він буде моїм (якщо тільки хтось не зламає) до того часу, поки буде діяти сервіс на якому він базується - Livejournal.com, ну ви його вже знаєте. І керування блоґом можу здійснювати лише я.

Так от, мій блоґ, як і блоґи моїх друзів, колег, знайомих - це те місце, де ми можемо дати місце своєму першому чи другому Я. Така собі приватно-публічна зона, де люди хочуть відчувати себе вільними. Хтось колекціонує цікаве, смішне, маразматичне, хтось пише про політику, хтось про смачну їжу чи постить оголених дівчат. Це місце де я як блоґер можу викласти карикатуру на ЗАТ «УПЦ МП» чи на вашого глАмурного метросексуального шефа, який у вільний від роботи час колекціонує телеканали, чи на того недолугого президента, якого я не обирав і від факту існування якого мені реально соромно, і навіть не за Ахметову чи Ізраїль посередині Європи, а за те, що він чі справді впевнений, що жити треба по понятіям, а не по закону...

Але це був ліричний відступ.

Коли мені увечері зателефонував Олег і пояснив ситуацію в мене виникло неприємне відчуття якоїсь фантасмагорії і нереальності. Власне це відчуття вже давно є у багатьох людей, які бачать весь маразм того, що відбувається в нашій країні останні М чи Н років.

Утім, коли читаєш новини, як в деяких сусідніх державах розважають себе державні органи додаючи одне-одному нових і нових повноважень, щиро шкода громадян тієї держави, адже там вже просто театр абсуду. Але ти розумієш що це там. Однак, коли тобі дзвонить українській блоґер і каже що ним цікавиться СБУ за блоґерські висловлювання розумієш, що ця влада або забула з часів Даниловича змінити гальма, або вона спить і мріє про такі самі лаври і відсутність гальм, як у тих самих державах.


Що ж відбулося

Блоґер в своєму блозі висловив обурення щодо маразму і вседозволеності, які лише «крєпчають» з приходом нової влади. Зокрема, коли Янукович з усмішкою говорить Азарову «Ну, я к тебе буду обращаться на украинской мове...» (зараз видалено), я це можу розцінювати як зневагу до державної мови і її носіїв, тобто нас, громадян, які його утримують і думаю, що написав би якщо не «вбити гада», то народне українське «коли ви вже виздихаєте».

На жаль, гаспадам з СБУ не прийшло в голову, що «вбити гада» - це нормальна, хоч і жорстка реакція будь-якого патріотично налаштованого платника податків, який бачить як його президент «снісхадітєльно гаваріт на етом жидо-бандеровском наречії». Утім, для них і анекдот про кума і піво буде сукупністю погрози вбивства та розпалення ворожнечі.

Ще один пост, який «очень расстроил» наших безпекантів, яі виявляються мають дуже тонку і раниму душевну організацію стосувався бою між вінком і Януковичем (зараз видалено). Сюжет про сумну вдачу гаранта боротися з неістотами давно вже став приводом для жартів, пародій, карикатур, жаб тощо і широко пройшовся нетом. Умільці домальовували продовження падіння вінка до «побєдного конца», падіння літаків на голову гаранта і всього іншого, на що лише вистачало їх фантазії.

Чи свідчить така активність представників інтернет-спільноти про те, що всі вони такими діями погрожували життю «державного діяча»? Вочевидь - ні. Публічна особа, коли стає публічною наражає себе на критику, жорстку, неприємну і цинічну і це об'єктивна плата за її публічність. Януковича, сподіваюся, в президенти ніхто насильно не тягнув?! Проте, про публічних осіб ще поговоримо.

Блоґер пише під одним з відео «Цікаво, чи є десь такі сили, типу українські націоналісти, які могли би вбити Януковича, Анну Герман і всю компанію». Питання, за своєю природою риторичне, такі собі злі думки уголос, даруйте у вигляді кодованих символів. Адже зрозуміло, людина, що задумує теракт чи щось подібне, не буде про це голосити на кожному перехресті, а зробить це, вочевидь, щонайменше так, як було зроблено в Запоріжжі - тихо, непомітно і з численними невинними жертвами. Хоча порівнювати незахищений храм і президента, якого охороняє безліч УДО-вців, що нападають на журналістів і валять їх з ніг бойовими прийомчиками, думаю не зовсім коректно.

СБУ скаже, «але ж є слово «вбити» і це є приводом, бла-бла-бла». Так, слово є, думаю і не дуже доречно уживане, як на мене - краще б було сказати «прибити». Тим не менш, контекст самого посту аж ніяк не дає підстав для підозри чи звинуваченні у злочині. Чи може у СБУ є звернення нашого, тонкої душевної організації Президента, про те, що він ночами не спав, моніторив ЖЖ і побачивши такий пост так злякався, що поет Шинкаренко подолає охорону УДО і приб'є його недолуго зробленим хвойним вінком?! Чи, можливо, СБУ вже боїться, що блоґери є агентами католицького імперіалізму, який хоче посягнути на життя борця за канонічєскоє православіє і возз'єднання братського російського і малоросійського народу під єдиноправильною і єдиновірною владою і церквою?!

Утім, давайте про серйозне.

СБУ звернулося до прокуратури «провести перевірку за матеріалами департаменту захисту національної державності служби безпеки України щодо розміщення на інтернет-сайті повідомлення про погрозу щодо державного діяча України».

Підозрюю що матеріалами була роздруківка з Інтернету і доповідна записка про те, що особа не захотіла прийти без повістки пагаваріть.

Візьмемо частину першу ст. 346 Кримінального Кодексу України і коментар до неї:

Стаття 346. Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча

1. Погроза вбивством, заподіянням шкоди здоров'ю, знищенням або пошкодженням майна, а також викраденням або позбавленням волі щодо Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України чи вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, Голови Національного банку України, керівника політичної партії України, а також щодо їх близьких родичів, вчинена у зв'язку з їх державною чи громадською діяльністю,

- карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

Об'єктивна сторона злочину полягає у погрозі або заподіянні різної тяжкості тілесних ушкоджень або вчиненні інших насильницьких дій. Суб'єктивна сторона злочину характеризується наявністю прямого умислу. Для наочності наведу приклад: особа підходить з пістолетом до президента і погрожує його вбити.

Що ж розуміти під погрозою. Для початку зазирнемо до тлумачного словника:

Погроза - це обіцянка(!) заподіяти яке-небудь зло, неприємність; залякування. Можливість або неминучість виникнення, настання чогось небезпечного для кого-, чого небудь.

Ключове слово - обіцянка. Запам'ятаймо це.

Повернемося до кодексу. Коментар до ст. 129 Кримінального кодексу, який встановлює погрозу вбивством для нас, простих смертних, говорить, що з об'єктивної сторони злочин проявляється у залякуванні потерпілого позбавленням його життя. Таке залякування може бути виражене у будь-якій формі: усно, письмово, шляхом демонстрації зброї тощо.

Коротше кажучи, та сама обіцянка когось вбити чи покалічити - умисний прояв агресії щодо певної особи, що свідчить про те, що особа має намір покалічити його або вбити. Наприклад, особа щоночі будить нашого гаранта і каже томним загробним голосом, що пустить його на краківську ковбасу. Десь так...

Читаємо далі, «погроза вбивством має бути конкретною і реальною». Реальність погрози визначається достатністю підстав побоюватися її виконання, які у кожному випадку є різними. При визначенні реальності погрози значення має з'ясування форми, характеру, місця, часу, обстановки її висловлення, характеру попередніх взаємовідносин між винним і потерпілим тощо. Особливе значення при цьому має сприйняття погрози самим потерпілим, а також і присутніми при цьому іншими особами.

Наприклад, якщо мені або редактору зателефонує працівник СБУ чи хтось інший і скаже, щоб я прибрав цю статтю з Телекритики, інакше «будєт плохо», це буде реальна погроза на мою або редактора адресу і такому пану світитиме кілька років суспільно корисної праці на благо нашої батьківщини.

В нашій ситуації, наш чутливий Президент мав щонайменше відмоніторити ЖЖ, знайти цей запис, пройнятися риторичністю питання, відчути усіма фібрами душі небезпеку і звернутися до правоохоронних органів. І лише тоді могли б з'ясовувати обставини справи і врешті-решт доперти що реальних погроз там нема і відправити гаранта до спеціаліста. Щоправда в такі ситуації варто було б ставити питання про адекватність особи займаній посаді.


Трохи лікнепу

Як відомо, принаймні освіченому загалу, в Європі діє такий собі Європейський суд з прав людини. Ця інституція бореться за дотриманням державою та їх органами вимог Європейської конвенції про права людини та основні свободи. Остання була ухвалена 60 років тому для того, щоб, грубо кажучи, всякі розумники і розумниці наділені владними повноваженнями не думали, що вони рівніше за інших і межі їх дозволеності щодо пересічних громадян є значно ширшими, ніж у самих пересічних громадян. В цій конвенції є прекрасна стаття 10, яка говорить про те, що:

«Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів».

Зверніть увагу, у цієї статті є частина друга, яка говорить про певні обмеження, проте на практиці виходить так, що Держави радісно за неї хапаються, а потім платять і платять потерпілим чималі суми.

Європейський суд навіть вивів цілу практику щодо розуміння і застосування цієї статті, та статей з нею зв'язаних. Зокрема, це стосується таких речей як оціночні судження та межі допустимої критики публічних осіб і втручання в їх життя.

Якщо згадати класичну справу Лінгенс проти Австрії, то Європейський суд сказав:

«межі допустимої критики є ширшими, коли вона стосується власне політика, а не приватної особи. На відміну від останньої, перший неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку як з боку журналіста, так і громадського загалу і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості.»

Чітко і ясно. Утім, що нам той Лінгенс, візьмемо нашу рідну справу «Українська прес-група проти України», яка виникла завдяки нашим лівим товаришам Симоменко і Вітренко, які дуже образились, коли їх обізвали такими цікавими порівняннями як «второй Юрик для бедных Йориков, или украинская модификация Лебедя», «наша и ваша Наташа», «страшилка», «громкоговоритель Администрации Президента, исполняющий роль Жириновского в Украине» та ін.

Суд вказав на те, що незважаючи на те, що дані публікації в газеті «День» містили критику двох політиків, яка була викладена жорсткою, полемічною, саркастичною мовою. Немає сумніву, що для позивачів вони були образливими і навіть шокуючими. Проте, обираючи свою професію, вони залишили себе відкритими для суворої критики і пильного нагляду; це той тягар, який політики мають прийняти в демократичному суспільстві.

В нашому випадку якщо про президента чи іншого «державного діяча» хтось напише щось на кшталт «хто б цього гада прибив, падлюку таку», очевидно, останньому варто помовчати і подумати, чим його діяльність так дратує громадян.

Панове безпеканти можуть прочитати обидві справи Обершліка проти Австрії, або краще Кастельс проти Іспанії, де Суд сказав,

«межі допустимої критики щодо Уряду є ширшими ніж щодо звичайного громадянина. В демократичній системі дії та прорахунки Уряду мають ставати предметом прискіпливого вивчення не лише з боку законодавчої і судової влади, але й з боку преси і громадської думки. Більш того, Уряд займає домінуюче положення, а це зобов'язує його демонструвати стриманість, коли піднімається питання про кримінальне переслідування за критику, особливо за наявності інших засобів відповіді за невиправдані нападки з боку противників або ЗМІ».


Тепер про блоґи

Що є блоґ за своєю природою. Чи є це ЗМІ чи засобом масової комунікації. Єдиної думки немає.

Блоґ - це відкритий (окрім випадків підзамочних або «тільки для друзів») для уявного загалу щоденник в електронно-цифровій формі, який знаходиться на базі відкритого для всіх, умовно-відкритого або закритого сервісу. В блозі, як я писав на початку, людина висловлює свої думки, ділиться, збирає, поширює якусь інформацію.

З одного боку ми маємо статтю 20 Закону України «Про інформацію», яка говорить що масова інформація - це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Далі іде опис що таке друковані і електронні ЗМІ і нарешті положення, за яким порядок створення (заснування) та організації діяльності окремих засобів масової інформації визначаються законодавчими актами про ці засоби. Закону як про інтернет-ЗМІ, так і про блоґи нема і сподіваюсь СБУ уже давно забила на план законотворчої роботи.

Отже, для блоґу не передбачена державна реєстрація, він не має сталої періодичності виходу і може не мати ані чіткої мети, ані тематичної спрямованості та аудиторії на яку націлений.

Утім, якщо підійти з фактичної точки зору, блоґ можна вважати і засобом масової інформації і масової комунікації, адже є оприлюднення інформації для необмеженого кола читачів і можливість коментування, хоча все залежить від його налаштувань та позиціонування і кількості читачів.

З іншого боку блоґ не є райськім місцем і у деяких випадках, зокрема, дифамації, автор понесе відповідальність, якщо... його можна буде встановити. Олег вів блоґ під власни ім'ям і став жертвою правоохоронців. Тому, якщо конче треба висловитися щодо того, що саме і в який спосіб ви хотіли б зробити з політиком, краще це зробити в обмеженому доступі. Принаймні тоді, коли хтось намагатиметься вас в чомусь звинуватити, ви з легкістю зможете пояснити, що такі дії є втручанням у приватне життя, а також містять дії щодо незаконного збору інформації щодо вас і за це дядєчкі можуть відвідати прокуратуру в дещо іншому статусі.


Тенденції

Не можу не погодитися з потерпілим від надмірної уваги т. зв. правоохоронних органів, що справа виїденого яйця не варта. Зрозуміло, що кінець місяця і безпекантам з прокурорами треба було прозвітувати про щось, про якусь там «проведену профілактику». Така підозра базується на оповіді Олега про характер візиту на Антоновича. По-перше, швидкість реакції - підтискали строки, вальяжний тон «как ві докатілісь», психологічна атака а ля «пиши вибачення, а то запустимо механізм», по третє - під час розмови його запитали скільки читачів блоґу, що говорить що блоґ зачепили нашвидкуруч і навіть не потрудилися його детальніше оглянути і заглянути скільки там друзів зафренджено. І головне - ані вихідного номеру ані печатки. Це говорить лише про одне - «строки горять - план нє виполняєм».

Утім, факт того, що СБУ в компанії з прокуратурою сунуло свій ніс у блоґи викликає неоднозначне і тривожне відчуття. По-перше, СБУ давно мріє накласти свою лапу на інтернет як такий, згадаймо її намагання становити законодавче зобов'язання для провайдерів поставити за власний рахунок моніторингове обладнання. По-друге, домагання СБУ до блоґерів говорить про те... що їм просто нема чим зайнятися. А від цього вони деградують і відмовляються вивчати запити щодо злісного ненадання інформації державними органами, що в свою чергу є порушенням ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Тому пропоную зробити гуманітарну інтелектуальну допомогу для СБУ і запропонувати теми для вивчення на предмет виявлення суспільно-небезпечних діянь. Наприклад, пропоную розглянути питання про притягнення Президента України до відповідальності за незаконне звільнення членів Національної ради. Або, про розслідування і притягнення до відповідальності посадових осіб за умисний програш в Стокгольмському суді газової справи, за що ми тепер довго платитимемо нашими податками. Або ось цікава тема - повторне накладення санкцій на громадянина Російської Федерації Лужкова за заяви, що несуть реальну загрози територіальної цілісності України. Або про перевірку нецільового використання грошей міністерством внутрішніх справ. Подеякують, що там «бібібку» купили за кілька мільйонів, а тут ще «дядю з фєнічкамі і цацками» з вітерцем по місту покатали, перекривши транспортні магістралі...

Тож настійливо рекомендую деяким працівникам СБУ і їх колегам з органів поставити своє єхидне запитаннячко «а как ві докатілісь до такого?» собі рідненьким і зайнятися своїми прямими обов'язками - захищати державу від зовнішніх, а головне внутрішніх ворогів.

А буде криза ідей - ви звертайтеся, блоґери хоч і язви, але загалом добрі, якусь ідейку візьмуть та й підкинуть і цілком безкоштовно. Для безпеки не шкода...

Ігор Розкладай, юрист Інститут медіаправа


___________________________________
Джерело: Телекритика, Телекритика

Юля і Дурдом. Майже стенограма

Мало того, що таке могло відбутися узагалі, то ще кожен з учасників цієї непересічної, унікальної події українського політикуму та українського Інтернету додає свою родзинку до загальної картини. Dr Rust, він же OldBoy, подав розгорнутий звіт про зустріч "персоналу" Дурдому з одним із "пацієнтів" — Юлією Володимирівною Тимошенко.

Фрагмент статті Dr Rust:

 ЮВТ відповіла, що вона була і лишається романтиком у політиці. І вона б хотіла політику робити так, щоб навіть кінчик одягу свого брудом не замарати. Але коли доходить до необхідності робити якусь конкретну добру велику справу, то на цьому шляху виявляється доводиться іти на не зовсім чисті компроміси і робити політичні хабарі, бо одноосібної влади немає і не було, а наша політика суцільно стоїть на хабарах.
Далі є сенс писати від імені ЮВТ у вигляді монологу, хоча насправді це були суцільні питання і відповіді. ЮВТ говорила конкретно і коротко, від питань не тікала. Наведено по памяті і сподіваємось, що ніде не спотворено зміст сказаного нею:

Про політичну корупцію

«…Я за свою політичну кар’єру мала нормальні можливості для роботи не більше 3-4 місяців у 2000 році, коли я тільки прийшла в уряд. На початку ніхто від мене не чекав несподіванок. Думали, прийшов черговий олігарх в уряд, який візьме свою долю і все буде по старому. Тому коли я почала чистити ці авгієви конюшні, то у основних задіяних персонажів, просто від несподіванки усе із рук повипадало, але вже через декілька місяців вони оговтались і закінчилось тим, чим закінчилось. У подальшому я була зв’язана по руках і ногах. Щоб зробити хоч один крок, треба було домовлятись із союзниками. А союзники діяли тільки за хабарі. Я ніколи не носила у ВР гроші, але я розплачувалась посадами за підтримку. Знаючи, для чого вони беруть посади, я намагалась потім від цих посад максимально забрати фінансові потоки, щоб вони менше шкоди зробили, за це мене комуністи, Литвин і ющенківці і не люблять, за першої нагоди перебігши до Януковича.
Ця ситуація існувала завжди, але зараз це просто жах. Таке враження, що парламент тільки і живе тим, скільки дають за перехід або за голосування.
Останній приклад, це депутат Радовець. Ця людина біля мене років 20, я думала, що добре його знаю. Коли перші чутки про нього пішли, із ним говорив Турчинов і Радовець клявся, що на подібне ніколи не піде. А потім написав заяву в коаліцію і сказав, що у нього онко, і не він не бачить іншого шляху своїм дітям забезпечити майбутнє. По багатьом зрадникам я переконана, що зрадниками вони стали уже в стінах ВР. Прийшли нормальними людьми а там переродились. Коли нормальна людина приходить у це середовище, де окрім хабарів мало про що говорять, то через декілька років її важко впізнати.
Окрема ситуація із бізнесменами. Немає політичного успіху без фінансового ресурсу. Але виділивши гроші на фінансування партії вони вважають себе нічим не зобов’язаними, особливо коли починаються репресії проти бізнесу а ми їх нічим не можемо захистити. Мені один бізнесмен так і сказав, що він «білет оплатіл, а тепер буде вирішувати сам що йому робити». Який вихід?
Я бачу вихід тільки у зміні політичної системи на рівні Конституції.  

Про політичну реформу

Я ще із 2006 року пропоную внести такі зміни у законодавство, коли держава гарантує мінімальне фінансування політичним партіям. Повірте, що реально народу це обійшлось би дешевше, ніж нинішня політична корупція.
Якщо говорити про модель державного устрою, то в ідеалі я бачу парламентську республіку, де Президента обирають у ВР і він очолює уряд і формує його.
Але реально у нас 80-90% громадян підтримують президентську модель. Окрім того, які б зміни у Конституцію нині не вносили, але при нинішній владі об Конституцію легко витруть ноги. Тому першою на порядку денному стоїть зміна влади.

Про поточний момент

Я щойно повернулась із ВР де було урочисте засідання. Із президентів був тільки Кравчук. Згадував про прийняття Декларації, які суперечки точились, які дискусії. Сказав, що тоді Верховна Рада дійсно була Парламентом. А зараз що? Ким ви тут працюєте, - спитав у Литвина.
Після цього Литвин оголосив, що до Ради звернеться Янукович. Всі насторожились, у ПР почали вставати і тут виключають світло і на великому екрані починають транслювати звернення Януковича. У першу хвилину в залі стояв регіт, при чому сміялися усі.
Це нові реалії. На жаль, опозиція все ще деморалізована. Але зараз уже легше. Після виборів взагалі «безнадьога» була в очах. Те ж саме в суспільстві. Коли ратифікували харківські угоди, ми багато сперечались, чи звати людей на протест. У фракції більшість була проти, бо в суспільстві апатія і ми тільки зганьбимось. Але я наполягла і ми розіслали 6 млн запрошень. Ви самі бачили, що прийшло із наших не більше 5 тисяч, включаючи активістів. В такій ситуації у багатьох опускаються руки, але тільки не у мене.

Про актуальні задачі

Найближче завдання, це звичайно місцеві вибори. По виборам у ВР не все залежить від нас, бо виношуються плани перенести їх на 2015, що активно підтримується КПУ і БЛ. Зараз ми активно займаємось ситуацією зі списками. Це надзвичайно непросто, бо треба відібрати декілька десятків тисяч людей, які будуть нас представляти на місцях в умовах опозиції. На жаль, багато негативного досвіду, хоча є і позитивні приклади. Наприклад, у Херсоні фракція 4 роки в опозиції, але працює конструктивно і перебіжчиків немає. Але по тій же Київській області, ви знаєте, ситуація жахлива. Напередодні ставили питання по недовірі Горбалю у Львові, я насилу заставила половину своїх депутатів проголосувати. Це у Львові по людині, яка голосувала за Харківські угоди. І тут я чекаю від вас допомоги. Я у вас бачу людей однієї зі мною групи крові, які прагнуть бачити країну такою, як і я. Висувайте людей, яким довіряєте, які не зрадять, яких знаєте. Ми ітимемо тепер шляхом праймеріз. Давайте до цього підключимо можливості вашого сайту.

Про спробу коаліції із ПР

Десь із 2008 року я остаточно зрозуміла, що Ющенко не хоче союзу зі мною ні за яких умов і єдина мета, чому він все ж підтримав моє призначення прем’єром, це щоб зганьбити і знищити мене як політика. Коли почалась фінансова криза, я зрозуміла, що за таких умов ми ніяк не зможемо виграти вибори. Через створення коаліції із ПР я хотіла обмежити його владу і через узгоджені зміни у Конституції провести ряд прогресивних змін щодо судоустрою, щодо прав опозиції і ін. Але інформація дійшла до Ющенка і він почав обіцяти Януковичу все що завгодно, плюс мас-медіа прийняли в штики, та і сприйняття у нас фракції було щонайменше неоднозначним.

Про Ющенка

ЮВТ уникала розмов про Ющенка. Декілька разів дуже емоційно про нього хотів висловитись Філенко, але ЮВТ завжди брала його за руку і просила повернутись до інших тем. Але з третього чи четвертого разу Філенко таки сказав:
- місце Ющенка у монастирі. Замолювати там гріхи за злочини. Він не слабак і не мрійник. Він ворюжка. У 2005 він хоч якось тримався, а потім просто понесло. Уся його робота полягала в тому, що він приїздив зранку у свій кабінет і 3-4 години приймав просителів, кожен із яких йому заносив. Після цього він їхав додому. Над ним сміявся весь політикум, бо не було такого питання, яке б не можна було купити у кабінеті Ющенка. Коли йому заносили багато, він брав багато. Коли заносили мало, він брав мало. Не відмовляв нікому.
Потім сказала ЮВТ:
До літа 2008 ми зробили тисячу і одну спробу вмовити його припинити війну. Ми готові були віддати йому практично все. Половину уряду, посаду спікера, закон про кабмін у його редакції, фінансування у бюджеті усіх його забаганок і т.д. Але з ним неможливо було домовитись. Не вірте коли кажуть, що він був таким слабкодухим і його хтось налаштовував на деструктив. Весь деструктив ішов від нього.
Я не можу пояснити в чому причини його ненависті. Для мене це не має раціонального пояснення.
Після цього хтось запропонував за столом більше про цю людину не говорити і до Ющенка більше не повертались.

Про електорат Януковича

ЮВТ, м’яко кажучи, дуже розчарована результатом на Сході. Вона згадувала і закон про «престижність шахтарської праці» і рекордні дотації шахтам, виділені її урядом. І загалом підняття зарплат і пенсій. Вона вважає, що для Донбасу добра зробила більше ніж Янукович. Причиною поразки вважає ментальність Донбасу, яка більше тяжіє до радянської і російської, а тому вибір відбувався більше на ментальному, ніж на раціональному рівні.

_______________________
Джерело: Дурдом
Фото: 1, 2, 3, 4.

Релігійна експансія

Короткий (бо всього 90-секунд) урок історії поширення сучасних основних релігій світу. П’ять тисяч років як одна мить... :) І нічого не навчились!

Як правильно обнімати дівчину

Вам може й смішно, а інформація, між іншим, корисна. Де, у якому підручнику написано про те, як слід правильно обнімати дівчину? Ага! Не скажете. І в університетах цьому не навчать. А тут вам нате, ось готовий практикум для тих, хто вагається, як же йому правильно обняти дівчину, щоб і їй було приємно, і собі не дуже боляче... :)

Ця інформація для джентельменів, які бажають дізнатись, як правильно поводитись із жінкою.

Так обнімає друг

Так обнімає хлопець

Так обнімає простак

_____________________
Джерело: Joe Monster

Life In A Day — Життя за один день

24 липня — документальна зйомка одного дня з життя нашої планети

Одна планета. 24 години. 6 мільярдів точок зору.


"Життя за один день" — це експеримент світового масштабу: уперше в історії кінематографа документальний фільм знімуть за один день тисячі користувачів Інтернету у всьому світі. 24 липня у вас буде 24 години, щоб зберегти епізод зі свого життя на камеру. Найцікавіші і незвичайні кадри будуть зібрані в експериментальний фільм, продюсером якого стане Рідлі Скотт, а режисером — Кевін Макдональд. Прем’єра фільму відбудеться на кінофестивалі Sundance у січні 2011 року. Його також можна буде побачити на YouTube. Якщо ваш матеріал увійде до остаточної версії фільму, ви будете зазначені у якості співавтора та серед інших 20 учасників запрошені на Sundance разом з Кевіном Макдональдсом.

Бажаєте стати учасником цього проекту? Ось яким чином можете в ньому взяти участь:

1. Відвідуєте сторінку "Життя за один день"  і дізнаєтесь більше про сам проект. Передусім треба дізнатись про кроки, які належить зробити, щоби взяти участь у проекті, а також ознайомитись із вимогами до вашого відео. Там є також зразок відео, на який можете орієнтуватись для створення свого.

2. 24 липня знімаєте те, що важливе у вашому житті!

3. Завантажуєте своє відео на канал "Життя за один день" до 31 липня.

Якщо навіть ваше відео не буде відібране до остаточної версії фільму, воно залишиться на YouTube і буде там для прийдешніх поколінь як документальний факт про вигляд Землі 24 липня 2010 року.

_________________________
Джерело: YouTube

Купа монет на автостраді

На автостраді біля міста Foggia в Італії лопнула шина в автомобілі, що перевозив гроші. Вантажівка перевернулась і з неї висипався дощ монет.

_________________________________
Джерело: Corriere del mezzogiorno