Україна інкоґніта... Чи коґніта?

 Політтехнології, як розуміємо їх Ми

Ірина Черпінська

Я хотіла підійти до Політика і сказати, що люди на майдані в центрі села - не просто натовп. Кожен - особистість, Хазяїн свого життя. Можливо, навіть не усвідомлюючи цього і точно не базікаючи з цього приводу, вони відчувають відповідальність за свою сім'ю, своє село, школу в цьому селі, за свою країну

Рік 2009. Київська область. Село. День Села. Я не хочу називати конкретне Село під Києвом, як і конкретного політика. Це немає жодного значення. Подібне могло бути будь-де і будь з ким.
Я стою серед людей на святі їхнього Села. І хоча я дуже люблю це Село, все ж таки я - гість випадковий, і дивлюсь на все відсторонено.
На сцену виходить Політик. Він старанно розказує про своє босоноге дитинство, про те, що він теж родом із села. Намагається на доступному, як йому здається, рівні донести до людей свою з ними спорідненість.
Колись мені доводилось слухати цього ж Політика в іншій, академічній, аудиторії. Це був справжній оратор, риториці якого позаздрив би не один лектор. Добре поставлена вимова, професійне володіння аудиторією, я отримала задоволення від його виступу. Тоді.
Що ж трапилось зараз? Чому він вважає, що для людей, які його слухають на святі свого Села, потрібно говорити на такому примітивному рівні. Чи сам він визначив цей рівень? Чи хто для нього визначив? Мені прикро.
Поруч зі мною розмовляють двоє. Середнього віку спокійні та впевнені в собі і в своїх силах. На вигляд типові сільські дядьки.
- Диви, як старається! - каже один з них про Політика і киває вбік сцени.
- Так ми ж його "електорат" - відповідає другий. - То йому його політтехнологи, чи як їх- "іміджмейкери", сказали, що нам треба втлумачувати ніби він такий самий, як ми. Це такий хід у них є, я в інтернеті читав.
- Якщо він такий самий, нащо нам його слухати, нам і так не погано.
- Щоб ближче, тіпа, до народу.
- Та краще б сказав толком, що робити з тими законами, які вони понаприймали. Податки, куди, нащо і що вони з ними роблять? А з якого він села, як мені, так однаково.
- Думає, що ми не зрозуміємо. Ну, тримає нас за дурнів, тіпа, сільський натовп.
- Отож. А наше начальство як пнеться! Подарунки йому дарять. А він і радий. Це ж у нас наче свято, хай би краще сам чогось привіз для школи чи дитсадка.
- Слухай, скинемось і купимо все, що треба і для школи, і для дитсадка. І без нього якось обійдемось, дешевше буде. Подивились як на виставу і досить. Хай їде далі голову іншим морочити.
- А що тобі ці політтехноголії здалися, читаєш нащо? Воно тобі треба?
- Щоб знати, як вони нас дурять.
На сцені стояв політик, внизу на майдані - люди. Політик і народ - вони стоять навпроти і дивляться одне на одного зверхньо.
Оратор пишається своєю освітою, своїм соціальним положенням, своїми знаннями, а Люди, що стоять поруч зі мною, просто вміють вижити, заробити і впевнено почувати себе в країні, закони в якій аж ніяк цьому не сприяють. А це зовсім не просто.
Я хотіла підійти до Політика і сказати, що люди на майдані в центрі села - не просто натовп. Кожен - особистість, Хазяїн свого життя.
Можливо, навіть не усвідомлюючи цього і точно не базікаючи з цього приводу, вони відчувають відповідальність за свою сім'ю, своє село, школу в цьому селі, за свою країну.
Соцопитування - це важливо і необхідно, але треба відчути своєю душею людей, їхнє життя, їхні прагнення.
Я також не чекала знайти в селі під Києвом такої обізнаності в політтехнологіях, а отже снобізм і в мені вже пустив свої корені. Звідки він?
Він зараз усюди, як інфекція, що непомітно вразила країну...

 _________________________________________________________

"Будем уничтожать!" Чиновник всего лишь озвучил правду.

Знакомьтесь:Пересунько Віталій Сергійович

перший заступник голови районної державної адміністрації

Пересунько В.С. народився 26 вересня 1975 року в смт. Олександрівка Кіровоградської області. Освіта вища, у 1997 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю правознавство та одержав кваліфікацію юриста. Працював на посадах: юрисконсульта Українського благодійного фонду "Єлисавет", м. Кіровоград (з 01.06.2000 р. по 30.06.2000 р.), помічником-консультантом народного депутата ( 03.07.2000 р. по 14.05.2002 р.), керівником юридичного відділу ТОВ "Гольфстрім", (з 01.02.2003 р. по 30.03.2003 р.), а з квітня 2003 року по липень 2010 року - заступником Голови правління Законотворчого центру "Європейський вибір", м. Київ.

Одружений, виховує доньку.

Вот текст выступления Пересунька на сходке жителей села Сугоклеевка. Это выступление было записано на видео и приложено к обращению собрания сельхозпроизводителей Бобринецкого района к Януковичу, Литвину и Азарову. (выступление было на русском языке, сохранен стиль выступающего)

— Наша задача, чтобы в радах были предста­вители действительно громадськости, то есть люди, которые будут переживать и отвечать за тот участок, от которого они пришли, реально отве­чать. К ответственности мы призывать умеем, причем по полной программе. То есть выборы нас интересуют только с этой позиции. Даже если зачешутся отдельные элементы от других политичес­ких сил, мы знаем, что с ними делать. Голосо­вать и делать они будут именно то, что необходи­мо будет для района. Своеволия, которое там происходило, его не будет, это однозначно, мы приложим к этому все усилия, законные и неза­конные методы в том числе.

— Я сюда приехал с очень серьезной про­граммой. Все, что вы помните, и вам обещали раньше, надо просто забыть. С 10 ноября появят­ся результаты выборов, придет новый состав рад, мы запускаем по району программу. Про­грамма экспериментальная. Мы будем проводить адми­нистративную реформу. Это укрупнение сильрад, то есть сильрад будет десять или одиннадцать. Потому что это количество сильрад, ко­торое сейчас, оно абсолют­но не нужно. Мы будем ме­нять абсолютно всю эконо­мическую политику и райо­не. Мы сделаем при этих сильрадах хозяйства. Хозяйств тоже будет десять или одиннадцать. Это крупные акционерные общества, у которых будет в среднем четырнадцать-пятнад­цать тысяч гектар.

— Что самое главное по поводу по­литических партий? Вы все по большому счету жертвы. Вы это прекрасно понимаете. Вас все это время, начиная с полу­чения независимости Украины, исполь­зует некоторое количество людей для того, чтобы укрепить свои позиции в Киеве. Политическая партия в том вари­анте, в котором она существует в мире, — на Украине это совершенно другие структуры. Это полубандитские структуры, которые защищают с помощью вас, ва­шими руками, к коммунистической партии это относится тоже, защищают свои интересы и просто делят карту Ук­раины на участки,где какие влияние, кто сколько заработает и так далее. По большому счету это четыре жирных дяди, которые после каждых выборов расписы­вают, кто, кому какой завод отошел, кому какое иму­щество отошло и таи далее и тому подобное. А вас убеждают, обманывают и говорят вам, что это дела­ется ради достижений каких-то целей, что полити­ческий климат там улучшается в стране, что та или иная партия будет делать или что-то помогать вам. Это все блеф, это вранье, потому что никто ничего делать не будет, никто ничего даже не планирует делать. Все программы, которые выдвигаются, они формальные, работают над ними три-четыре человека. Нет никаких структур, нет никаких партий, чтоб вы понимали, вы это по своему селу прекрасно видите. Но есть, фанаты, которые непонятно каким способом верят, обманывают себя, обманывают себя и своих детей и калечат им жизнь. По большому счету вы все пешки в игре тридцати человек в этой стране. И они вами пользуются и будут пользоватъ-ся до тех пор, пока у нас не появится, случайно не появится желание жить. Вот когда оно у вас появит­ся, с тех дней все и изменится.

—Есть структура при президенте Украины, и сам президент, он не просто так пришел к этой власти. То есть все стремится к однопартийности. Мы хотим все эти структуры просто уничтожить. И уничтожать будем мы планомерно и беспово­ротно, всеми доступными для этого методами.

—Значит по большому счету все идет к однопартийности. То количество, которое на сегодняш­ний день существует в обществе, оно просто его разрывает и вносит в него, ну, разврат. То есть заставляет вас друг с другом бороться, вы не можете сесть дома выпить нормально чаю вече­ром, потому что брат занимается одной фигней, той помаранчевий, той голубый, той еще какой-то, даже сексуальная ориентация у людей на этой почве меняется, и так далее и тому подобное, Вот поэтому есть европейские комиссии, которые занимаются этими проблемами с научной точки зрения. Давным-давно они признали, что самая эф­фективная система управления государством в принципе была в советское время.

Із залу:

При Сталіну, мабуть?

Пересунько: Нет. Сталин просто строил эту структуру. Это была очень сложная структура, очень большое количество погибло людей Но структуру выстроили очень мощную и серьезную.

— Европа тихонько попыталась сделать то же самое. Вот этот Европейский Союз — это ничто иное, как попытка сдереть опыт Советского Сою­за. Но у них как бы не особо это получается, видите — еврозона распадается потихоньку, она
распадется через два года. Банковская система на планете рушится, полностью рушится, это неизбежно. Карл Маркс это описал еще хрен знает когда. Поэтому все будет меняться на всей планете. Мы не собираемся этого ждать, потому что та­кие процессы проис ходят 50-70 лет, по большому счету, ну, а кушать хочется сейчас.

— Поэтому мы решили реализовать здесь такую програм­му. Никого не должно пугать то, что реформирование будет именно в сельском хозяйстве. При адми­нистрации мы созда­ем государственный торговый дом, уже заключены контракты предва­рительно, уже договорились с Европой, с австриянами и немцами о том, что напрямую мы будем прямо с Бобринецкого района продавать им сель­хозпродукцию. Чтоб вы знали, фермеров, вообще вас, потому что по большому счету фермеры об­рабатывают вашу землю, они не в состоянии вып­лачивать вам проценты, более там больше, чем пять, они просто завалятся, их давят кредиторы, их давит вся система, все государство, им про­сто не дают развиваться и не дадут развиваться. Мало того, что фермерское хозяйство — это по большому счету неэффективная система управ­ления в принципе, к тому же им не дают еще и работать. Банки — это структура, пиявки, присос­ка, паразит па теле общества, они находятся меж­ду государством и между людьми и по большому счету высасывают и оттуда, и оттуда практически всю прибыль. Банковская система для того и создана в принципе. Она не создана для того, чтобы реально управлять финансами и помогать людям, она создана для того, чтобы выдавливать из них все, что они зарабатывают. Система в принципе для этого и создана. Это изначально так создавалось, так задумывалось. То есть сильные мира сего изначально это делают. То есть народ воспринимается, как стадо баранов, которое нуж­но периодически стричь, не более того. Убивать никто не хочет, поэтому и получаете эти подачки, благодаря которым по большому счету живете.

— Президент с Азаровым, с Рыбаком. Рыбак — это идеолог Партии регионов, человек, который по большому счету ее создал, он уже дедушка, он всю жизнв свою возглавлял донецкий, был секре­тарем ЦК КПСС Донецкой области, по большому счету он уже коммунист. Так вот эта категория людей, она пришла к власти и она стоит в жест­кой оппозиции к своим однопартийцам, тем биз­несменам, которых не устраивают такие переме­ны. Им просто нужна власть для того, чтобы при­нимать законы, необходимые им, для того, чтобы убирать, какие-то льготы принимать в Верховной Раде для себя лично. Чтоб вы знали, ни один круп­ный завод не платит вообще никаких налогов, абсолютно. Они попринимали для себя разные поправки, разные там акты, вообще всякую фиг­ню. И по большому счету они не платят вообще никаких налогов. Налоги, почти сто процентов прибыли они забирают себе в карман, они его вообще за границу вывозят. Потому что они пре­красно знают, что Украина не выживет. В Украине огромный дефицит бюджета сейчас, Украина еще лет семь назад должна была объявить себя банк­ротом. Они не хотят, чтобы она объявила себя банкротом по одной простой причине: по между­народному праву страна, объявляющая себя банк­ротом, теряет все внешнее имущество и все средства. То есть если у человека в Каннах дача, он ее тоже потеряет. Поэтому страна существует в таком состоянии. А для Украины это выход, по­тому что если себя объявить банкротом, то по большому счету списываются все внешние долги, и можно начать заново. Ресурс в стране сумасшедший, он пока еще не исчерпан, но, естествен­но, потихоньку-потихоньку исчерпается. Земля в плодородии ухудшается, потому что с нее все вы­тягивают. Школы валятся, клубы закрываются, дети уезжают, то есть все вымирает…

— Потенциал Бобринецкого района - один мил­лиард гривен в год. Это официальная цифра, но её никто в районе, оказывается, не знает Я у кого не спрашиваю, даже там в администрации, они в шоке, они не знают, что такие цифры в Киеве по отчетам проходят .Один миллиард. Вы представляете, что такое один миллиард гривен в год?!

Із залу:

— Для нашого району оце один мільярд?Пересунько:

— Нет, один миллиард зарабатывает район. Зарабатывает, просто вы не знаете, куда эти деньги девают.

Із залу:

— Ми добре знаємо, де вони діваються.
Пересунько:

—Если взять один миллиард и каждому чело­веку от только что рожденного и до старца дать по две тыщи фивен в месяц, просто так дать, это в среднем на семью тысяч восемь гривен. Мож­но на такие деньги жить? Можно. Это пятьдесят два миллиона в месяц всего лишь на-всего. Это пятьсот двадцать миллионов в год. А район зара­батывает миллиард. Мало того, что вы не видите
ничерта, так еще и государство вот именно здесь, в этом районе, их тоже не видит, их нет. Они все уходят леваком, все уходят в сторону Киева. Люди там четко знают этот доход, они его считают, рас­кладывают по пачечкам и по карманам.

—Мы при администрации создаем торговый дом, который напрямую будет заключать контрак­ты, и хозяйства, вот эти десять или одиннадцать штук, будут напрямую получать эти средства в сто­процентном объеме. Эта контора государственная, она будет бесприбыльная, просто промежуточное звено, потому что нужна государственная печать, потому что немцы, они народ очень серьезный, сами понимаете, мало того, у них запрещено за­конодательством зернотрейдерством заниматься частным фирмам. Там этим занимается только го­сударство. И все эти деньги естественно будут по­ступать вот в данное хозяйство. А что такое три­ста процентов рентабельности, плюс к тому, что есть? Это сумасшедшие деньги. Отсюда и недо­платы и так далее и тому подобное Человек в землю заходит, то есть он уже не паевик, а акци­онер. А что такое акционер? Совладелец пред­приятия. Это не какой-то непонятный паевик, о непонятным паем, с непонятным договором и не­понятно какими процентами. Платят их — не платят — это тоже под вопросом. Есть фермера, ко­торые добросовестно платят, а есть такие, кото­рые укрывают, как только могут. Правильно? Вот.

—В условиях работы такого хозяйства в сред­нем один акционер, тобишь паевик, будет получать (все там говорят, вот если б было пять процен­тов, семь от суммы пая)... да там двадцать про­центов не проблема. Сто процентов, двести про­центов рентабельности остается в хозяйстве. Можно и развиваться, и что угодно делать. И на школы деньги выделять, и на развитие хватит, с головой хватит

Із залу:

— Це колхоз, чи що це буде?
Пересунько:

—Нет, это не колхоз. Акционерное общество. По большому счету, если не вникать в юридичес­кие подробности, — это нечто похожее. Это нечто похожее. Это не колхоз, это современная структура со всеми вытекающими отсюда последствиями. Вот такая вот предлагается программа. Соответственно мы по­лучили дозвил в Киеве на все это дело. Мало того, все, все силовые структуры предупреждены о том, что это здесь будет происходить. Потому что представьте себе! У зернотрейдеров забрать такой кусок дохода. Они начнуть стрелять. Потому что по большому счету у них изо рта вырвут боль­шое количество денег. Все силовые структуры предупреждены, что если они сюда будут без на­шего разрешения лезть, им поотбивают головы. Это в прямом смысле, то есть это будет происхо­дить именно вот так: поотбивают головы.

Із залу:

— Якийсь отстрел буде? Такого ж буть не може, шоб так бистро перемінилося, без жертв.

Пересунько:

Вы понимаете, на любой войне жертвы есть. Жертвы будут. Я не могу отвечать, что жертв не будет. Они будут жертвы, как на войне. Не количе­ство трупов там будем считать и увеличивать.

Із залу:

— Це будуть жертви людські
Пересунько:

—Безболезненно это невозможно. Вот смот­рите: с одной стороны там двадцать семь тысяч населения, а с другой там, грубо говоря, кто бу­дет против? А кто будет против? Будут против только глупые фермера. Я допускаю, что какое-то количество фермеров будет против. Ну и что? Вот скажите мне, ну и что?

Із залу:

— А людям заплотять? Ми не будемо великі проценти брать, п'ять — це тоже багато. Оце да­дуть людині п'ять процентів, всі підуть туда. Год, два, а потом буде три процента. Може таке буть?— Та не «може», воно таке буде
Пересунько:

— Если захотите, то лично для вас можем организовать. Для других не будем делать.

Із залу:

—Я вивчав історію, ну, це двадцять дев'ятий рік фактично. В принципі цікаво, мої діди пройшли це. Ну, яку позицію вони вибрали: Я не буду нікуди носа сунути, мене не тронуть, бо я нічого не зробив. Але їх найшли. Потім тридцять третій був. Отакі ж ідеологи були тоді.

Пересунько:

Знаете, в Уголовном кодексе есть такое по­нятие: есть преступное деяние, а есть еще пре­ступное бездействие. Я ответил на ваш вопрос?

Із залу:

— Для мене не зрозуміло.Пересунько:

— Вы поймите правильно; если сейчас не при­нимать какие-то резкие меры, меры, которые очень сильно отличаются от того, что было пят­надцать лет, вы просто все умрете. Вы вымрете, и за вас забудут.

Із залу:

— Я знаю, шо безплатний сир у мишоловкі. Шо б не балакали, безплатного нічого немає. І одне разговори казать, що це буде отак і так, харашо завтра буде при комунізмі. Цього не буде. Я знаю одне, що через врєм'я цього села не буде.

Пересунько:

—Естественно. Оно здесь не надо.Із залу:

—А де нада?Пересунько:

—Я вам объясню. Ко всему надо подходить с точки зрения целесообразности. Это самый главный принцип в развитии любого общества. Вот щас стоит вопрос о школьных автобусах, потому что надо возить детей. Сколько нужно возить детей, например, здесь?

— Із залу: Тридцять. Пересунько— Нормальный автобус выдержит вот эти до­роги? Нормальный автобус стоит, это не "Газель-, которая развалится через полдня, он стоит где-то триста тысяч гривен. Так вот, чтобы вы понимали, триста тысяч гривен — это десять домов по со­временной технологии возле школы прямо. Поста­вить и переселить туда семьи. Гораздо дешевле получается.

Із залу:

— Та шось я сумніваюся. В Бобринці квартира поганенька — тридцять тисяч доларів. Це в го­роді, в якому нема ніфіга — ні завода, нічого.

Пересунько:

— Вы вообще понимаете, что такое цена на квартиру на сегодняшний день? Цена на квартиры— это не стоимость этой квартиры. Это надутая стоимость банками. Банкам нужно втулить день­ги, чтобы вы, лично вы, взяли кредит и платили ему проценты. Потому что по-другому банк и его хозяин жить не будет. Так вот банк искусственно создает ситуацию, создает кредиты, создает ажи­отаж на рынке. Вы идете с вот такими глазами, покупаете холодильник, покупаете квартиру и пла­тите проценты. Понимаете? Прочитайте три книж­ки в своей жизни по экономике, и вы не будете в эту ситуацию попадать, в халепу такую. Исполь­зуют вашу неграмотность.

Із залу:

—Ви знаете шо, ви не обзивайте мене «негра­мотность». Оце ваша неграмотность зробила те, шо щас есть.

—Оце всі грамотні були: як валили ферми, здавали все полностью на металолом. Щас Куч­ма, як герой ходе. Його ж оце показували день народження, чуть не привозносили, як бога.

—Чого це я буду в город туди їхать, нашо він мені здався? Я його бачить не хочу.

—В Польщі людина щаслива, якщо має двад­цять гектар замлі. Вона має садибу, харошу сади­бу, своє авто.

- Я всього-на-всього за те, щоб кожен працював на своїй землі, я не хочу, шоб ви создавали там, і оп'ять ми туди входили, і оп'ять на та­ких же условіях прийде чоловік і скаже: закрийте рота. Я хочу робить на своїй землі, і діти мої кажуть, шо ми будемо тут жить і на цій землі робить.

— Хто працював над цією программою?

Пересунько:

— Азаров Все остальное меня не ин-те-ре-су-ет.

Із залу:

— А де можна з нею озна­йомиться?

Пересунько:

— Я без вас никто. Понима­ете, это так: приехал-поехал.Без вашей поддержки мы ниче­го не сделаем. То есть нам нужна ваша поддержка. Мы бу­дем работать с населением для того, чтобы контролировать вот эти крупные сильрады, мы хотим создать громадську органи­зацию на территории всего района, которая будет называться «Громадський контроль». Нам надо найти в селах людей, которых очень уважают. Раньше это был, еще в те времена, на Украине были старосты, которые реально управляли про­цессом. Вот таких людей, если их нет, их надо воспитывать. В этих организациях будет все на­селение. Они будут полностью контролировать вот то хозяйство, 15 тысяч гектар, и они будут полно­стью контролировать раду и администрацию. То есть любой человек делает запрос приходит в администрацию, открывает ногой двери и получа­ет любой документ, который он хочет проверить. Если проходит в администрации районной какое-то заседание, вам интересно, что там проходит, вы приходите, садитесь и сидите, и вам никто не скажет, что вы здесь не допжны находиться. Это моя задача. Я буду делать все вот так вот. Я для этого сюда приехал.

Із залу:

— А які терміни реалізації програми''Пересунько:

— Семь лет, начинается все сразу после вы­боров, к весне мы получаем статус экспериментального района, и вперед.

Із залу: А можна вас попросить, щоб якийсь другий район взяли?

___________________________________________

Аграрна реформа ''від Азарова'' – євроколгоспи 

Павло Солодько

Яскрава кінцівка, нє?))

Не менш яскравим є і завершення цієї історії. Виступ молодого політика записав на відеокамеру місцевий фермер, а потім поширив запис між іншими сільгоспвиробниками району. Фермери оголосили зібрання, на яке запросили й керівництво РДА. Там вони сказали чиновникам, що вимагають звільнення Пересунька і залишають за собою право на самозахист.

В результаті Пересунька не тільки звільнили, але ще й виключили з Партії регіонів. Голові Бобринецької РДА Ігорю Дємєнтьєву винесено догану.

А що порадувало, так це реакція залу на хамовитий виступ самовпевненого чинуші. На УП вже був текст про те, що в селянинові за показовою наївністю часто ховається господар свого життя. Бобринчани довели це.

ПС: До речі, саме в Бобринецькому районі народився ідеолог "перманентної революції" Лев Троцький.)) 

 

_____________________________________________________

 

НП не районного масштабу

Світлана ОРЕЛ 

Віталій Пересунько, перший заступник голови Бобринецької райдержадміністрації встиг попрацювати на своїй посаді всього десять днів. Після чого був звільнений за перевищення службових повноважень, порушення прав громадян, зганьблення звання державного службовця. Його виступ на зборах селян села Сугокліївка здійняв у районі хвилю протесту, яка резонувала і в області. Віталія Сергійовича не лише звільнили з посади, а й виключили з Партії регіонів, з приводу чого було прийнято спеціальну заяву обласної організації партії, де регіонали висловлюють жаль, що Пересунько був їхнім однопартійцем. З окремою заявою виступив і голова обласної державної адміністрації Сергій Ларін. У районі працює робоча група під керівництвом заступника голови ОДА Богдана Андрющенка та контрольна група обласної організації Партії регіонів. Голові райдержадміністрації Ігорю Дементьєву винесено догану.

«Діяти будемо всіма законними і незаконними методами…»

Для дипломованого юриста Віталія Пересунька це була перша в житті серйозна й публічна державна посада. Питання про призначення вирішувалось не так швидко, і Віталій Сергійович, очевидно, стомлений чеканням, пішов з місця в кар’єр. Почав він із зустрічі в Сугокліївці, де виклав селянам рішучу і недвозначну програму дій. Авторами її початкуючий чиновник назвав Азарова і Рибака. Програма справді була радикальна.
— Все, что было раньше, надо забыть, — першою ж фразою заявив Пересунько селянам.
Відразу ж після виборів, буквально з 1 листопада, у Бобринецькому районі, за словами тоді першого заступника голови райдержадміністрації, мав розпочатися експеремент. 26 сільських громад, які нині існують у районі, трансформують у 10—12. Стільки ж буде створено і господарств, великих державних холдингів, кожен з яких матиме 12—14 тисяч гектарів землі.
— Повернуться колгоспи? — запитали люди.
— Что-то в этом роде, только современное, — відповів чиновник і поспішив заспокоїти селян: мовляв, європейські науковці визнали, що система управління, яка діяла при СРСР була дуже ефективною, а Європейський Союз — усього-на-всього невдала спроба застосувати той досвід. А Сталін, мовляв, просто трохи перегинав палицю… При райдержадміністрації буде створено торговий дім, який напряму торгуватиме з усім світом. Від того будуть чималі прибутки, і всі розумні люди тільки виграють. Проти ж можуть виступити тільки «глупые» фермери. А фермерський рух як такий узагалі підлягає знищенню — як неефективний у приципі. Села, утримувати які економічно невигідно, в тому числі й Сугоклііївка, просто зникнуть.
— А зачем оно, это село? — щиро дивувався Віталій Сергійович. — Мы стремимся к однопартийности, — новопризначений чиновник був гранично відвертий. — Все остальные структуры будем просто уничтожать, целеустремленно и планомерно. Своеволия не будет, мы сумеем его остановить, используя все законные и незаконные методы, — попередив селян Пересунько. І зазначив, що правоохоронні органи вже попереджені, і тим, хто виступатиме проти, поодбивають голови.
Якщо опустити філософствування Віталія Пересунька про тенденції у світовій економіці, про паразитування банків на тілі планети та деякі економічні викладки щодо казкового майбутнього району, до викладеного вище, власне й звелася нова радикальна програма дій. Говорив він виключно російською, і на запитання людей, чому до них, споконвіку україномовних, звертаються чужою мовою, відповів, що чудово знає і українську, і англійську, але говорить тією мовою, якою «приятнее».
Звісно, така програма стала неприємною несподіванкою для мешканців району, але, можливо, продовження цієї історії і не було б, усе завершилося б кулуарними балачками, якби виступ Пересунька не записав на відеокамеру (причому відкрито, з його згоди) місцевий фермер Віктор Чміленко. Диск став бестселером у районі і викликав просто шквал обурення. Фермери організували пікетування райдержадміністрації, а потім скликали загальні збори. Голова асоціації фермерів і приватних землевласників району Олексій Цокалов ділився враженнями:
— Як правило, на збори приїздять 20—30 членів асоціації. Цього ж разу зібралося десь під 300 людей. Прибули не лише фермери, а й керівники кооперативних, колективних господарств. Їх обурив виступ Пересунька і об’єднав страх втратити землю. Другого розкуркулення ми не хочемо.
На збори запросили керівників райдеражміністрації, районної ради, прибув також заступник голови облдержадміністрації Богдан Андрющенко. На всі закиди Пересунько відповідав, що висловлював власні міркування і нічого поганого на думці не мав. Збори прийняли звернення до керівників держави з вимогою негайно звільнити Пересунька з посади, а при призначенні нового керівника вимагали врахувати думку активу району і не присилати їм нового «кота в мішку». «Переслідування учасників зборів, — сказано у зверненні, — з боку державних, правоохоронних чи фіскальних органів розцінюватимемо як підтримку владою протиправних дій Пересунька». Учасники зборів застерегли за собою право на самозахист, включаючи акції непокори щодо Бобринецької РДА.

Звідки дрівцята?

В області прізвище Пересунько добре відоме. Щоправда, місцевий політикум знає іншого Пересунька — Сергія Івановича. Ще з перших рухівських часів, коли Леонід Кравчук відкрив дорогу до посад представникам нової політичної сили, Сергій Іванович проявляв неабияке прагнення до того, аби обійняти якусь посаду в обласній владі. Тоді не вигоріло, але політика, можна сказати, стала його професією. Прибившись до соціал-демократії, став народним депутатом Верховної Ради третього скликання. Пізніше очолив партію «Соціал-демократичний союз», що вступала в різні блоки. З партією «Єдність» Олександра Омельченка та з Блоком Лазаренка до Верховної Ради (у списках) намагався потрапити вже й молодший Пересунько — Віталій Сергійович. Але невдало.
Старший Пересунько відомий також тим, що свого часу ініціював створення інституції, яка б кодексувала наше законодавство і професійно адаптувала б його до європейських стандартів. Кучма ніби й згодився, але чомусь справа не пішла. Прославився Сергій Іванович також своїми візитами до Саддама Хусейна, всіляко пропагуючи співробітництво із цим диктатором.
Позаторік Сергій Іванович здивував земляків (які про нього як про політика вже й забувати почали) білбордами зі своїм зображенням на тлі мапи, де було написано щось на кшталт «Малоросія» — певна річ, із відповідний закликом. ВО «Свобода» тоді подало на Пересунька до суду, і білборди швидко зникли. Кажуть, то був якийсь російський проект, де просто використали обличчя Сергія Івановича (на його місці міг опинитися будь-хто).
Очевидно, син, здобувши, як і батько, юридичну освіту, вирішив зробити своєю професією політику. Та, мабуть, не розрахував своєї «крутизни» чи не зрозумів політики партії. Або, навпаки, — таке принаймні припускають фермери, зрозумів її дуже добре і трохи поквапився з оприлюдненням. Бо ж з якого це доброго дива тверезий чоловік у робочий час, при посаді, представник влади і посилаючись на владу, говорить подібні речі?
Та перший дзвіночок у Бобринці продзвенів раніше, тільки його не почули. Чи зробили вигляд. Бо ж тоді ніби ніякої загрози не було. У РДА для співбесіди викликали голів сільрад і, за словами Олексія Цокалова, з кабінету, де проходила співбесіда, вони виходили вже членами Партії регіонів. Такі речі чомусь нас не змушують протестувати. Про це, до речі, ні слова не сказано і в заяві обласної організації ПР. То це такими методами збирали 25 тисяч членів партії в області? Саме таку цифру днями озвучив в одній з передач обласного телебачення заступник голови обласної організації ПР Микола Ковальчук. Скільки вже у нас було провладних партій, які формувалися подібним чином? Де вони сьогодні? Близька історія нічому не вчить? Далека, судячи з виступу Віталія Пересунька, теж.


====================================

Джерело: Українська правда. Життя, Глибинка і вчитель, Блог Павла Солодька, Дзеркало тижня

______________

_________________________________________________