Юля і Дурдом. Майже стенограма

Мало того, що таке могло відбутися узагалі, то ще кожен з учасників цієї непересічної, унікальної події українського політикуму та українського Інтернету додає свою родзинку до загальної картини. Dr Rust, він же OldBoy, подав розгорнутий звіт про зустріч "персоналу" Дурдому з одним із "пацієнтів" — Юлією Володимирівною Тимошенко.

Фрагмент статті Dr Rust:

 ЮВТ відповіла, що вона була і лишається романтиком у політиці. І вона б хотіла політику робити так, щоб навіть кінчик одягу свого брудом не замарати. Але коли доходить до необхідності робити якусь конкретну добру велику справу, то на цьому шляху виявляється доводиться іти на не зовсім чисті компроміси і робити політичні хабарі, бо одноосібної влади немає і не було, а наша політика суцільно стоїть на хабарах.
Далі є сенс писати від імені ЮВТ у вигляді монологу, хоча насправді це були суцільні питання і відповіді. ЮВТ говорила конкретно і коротко, від питань не тікала. Наведено по памяті і сподіваємось, що ніде не спотворено зміст сказаного нею:

Про політичну корупцію

«…Я за свою політичну кар’єру мала нормальні можливості для роботи не більше 3-4 місяців у 2000 році, коли я тільки прийшла в уряд. На початку ніхто від мене не чекав несподіванок. Думали, прийшов черговий олігарх в уряд, який візьме свою долю і все буде по старому. Тому коли я почала чистити ці авгієви конюшні, то у основних задіяних персонажів, просто від несподіванки усе із рук повипадало, але вже через декілька місяців вони оговтались і закінчилось тим, чим закінчилось. У подальшому я була зв’язана по руках і ногах. Щоб зробити хоч один крок, треба було домовлятись із союзниками. А союзники діяли тільки за хабарі. Я ніколи не носила у ВР гроші, але я розплачувалась посадами за підтримку. Знаючи, для чого вони беруть посади, я намагалась потім від цих посад максимально забрати фінансові потоки, щоб вони менше шкоди зробили, за це мене комуністи, Литвин і ющенківці і не люблять, за першої нагоди перебігши до Януковича.
Ця ситуація існувала завжди, але зараз це просто жах. Таке враження, що парламент тільки і живе тим, скільки дають за перехід або за голосування.
Останній приклад, це депутат Радовець. Ця людина біля мене років 20, я думала, що добре його знаю. Коли перші чутки про нього пішли, із ним говорив Турчинов і Радовець клявся, що на подібне ніколи не піде. А потім написав заяву в коаліцію і сказав, що у нього онко, і не він не бачить іншого шляху своїм дітям забезпечити майбутнє. По багатьом зрадникам я переконана, що зрадниками вони стали уже в стінах ВР. Прийшли нормальними людьми а там переродились. Коли нормальна людина приходить у це середовище, де окрім хабарів мало про що говорять, то через декілька років її важко впізнати.
Окрема ситуація із бізнесменами. Немає політичного успіху без фінансового ресурсу. Але виділивши гроші на фінансування партії вони вважають себе нічим не зобов’язаними, особливо коли починаються репресії проти бізнесу а ми їх нічим не можемо захистити. Мені один бізнесмен так і сказав, що він «білет оплатіл, а тепер буде вирішувати сам що йому робити». Який вихід?
Я бачу вихід тільки у зміні політичної системи на рівні Конституції.  

Про політичну реформу

Я ще із 2006 року пропоную внести такі зміни у законодавство, коли держава гарантує мінімальне фінансування політичним партіям. Повірте, що реально народу це обійшлось би дешевше, ніж нинішня політична корупція.
Якщо говорити про модель державного устрою, то в ідеалі я бачу парламентську республіку, де Президента обирають у ВР і він очолює уряд і формує його.
Але реально у нас 80-90% громадян підтримують президентську модель. Окрім того, які б зміни у Конституцію нині не вносили, але при нинішній владі об Конституцію легко витруть ноги. Тому першою на порядку денному стоїть зміна влади.

Про поточний момент

Я щойно повернулась із ВР де було урочисте засідання. Із президентів був тільки Кравчук. Згадував про прийняття Декларації, які суперечки точились, які дискусії. Сказав, що тоді Верховна Рада дійсно була Парламентом. А зараз що? Ким ви тут працюєте, - спитав у Литвина.
Після цього Литвин оголосив, що до Ради звернеться Янукович. Всі насторожились, у ПР почали вставати і тут виключають світло і на великому екрані починають транслювати звернення Януковича. У першу хвилину в залі стояв регіт, при чому сміялися усі.
Це нові реалії. На жаль, опозиція все ще деморалізована. Але зараз уже легше. Після виборів взагалі «безнадьога» була в очах. Те ж саме в суспільстві. Коли ратифікували харківські угоди, ми багато сперечались, чи звати людей на протест. У фракції більшість була проти, бо в суспільстві апатія і ми тільки зганьбимось. Але я наполягла і ми розіслали 6 млн запрошень. Ви самі бачили, що прийшло із наших не більше 5 тисяч, включаючи активістів. В такій ситуації у багатьох опускаються руки, але тільки не у мене.

Про актуальні задачі

Найближче завдання, це звичайно місцеві вибори. По виборам у ВР не все залежить від нас, бо виношуються плани перенести їх на 2015, що активно підтримується КПУ і БЛ. Зараз ми активно займаємось ситуацією зі списками. Це надзвичайно непросто, бо треба відібрати декілька десятків тисяч людей, які будуть нас представляти на місцях в умовах опозиції. На жаль, багато негативного досвіду, хоча є і позитивні приклади. Наприклад, у Херсоні фракція 4 роки в опозиції, але працює конструктивно і перебіжчиків немає. Але по тій же Київській області, ви знаєте, ситуація жахлива. Напередодні ставили питання по недовірі Горбалю у Львові, я насилу заставила половину своїх депутатів проголосувати. Це у Львові по людині, яка голосувала за Харківські угоди. І тут я чекаю від вас допомоги. Я у вас бачу людей однієї зі мною групи крові, які прагнуть бачити країну такою, як і я. Висувайте людей, яким довіряєте, які не зрадять, яких знаєте. Ми ітимемо тепер шляхом праймеріз. Давайте до цього підключимо можливості вашого сайту.

Про спробу коаліції із ПР

Десь із 2008 року я остаточно зрозуміла, що Ющенко не хоче союзу зі мною ні за яких умов і єдина мета, чому він все ж підтримав моє призначення прем’єром, це щоб зганьбити і знищити мене як політика. Коли почалась фінансова криза, я зрозуміла, що за таких умов ми ніяк не зможемо виграти вибори. Через створення коаліції із ПР я хотіла обмежити його владу і через узгоджені зміни у Конституції провести ряд прогресивних змін щодо судоустрою, щодо прав опозиції і ін. Але інформація дійшла до Ющенка і він почав обіцяти Януковичу все що завгодно, плюс мас-медіа прийняли в штики, та і сприйняття у нас фракції було щонайменше неоднозначним.

Про Ющенка

ЮВТ уникала розмов про Ющенка. Декілька разів дуже емоційно про нього хотів висловитись Філенко, але ЮВТ завжди брала його за руку і просила повернутись до інших тем. Але з третього чи четвертого разу Філенко таки сказав:
- місце Ющенка у монастирі. Замолювати там гріхи за злочини. Він не слабак і не мрійник. Він ворюжка. У 2005 він хоч якось тримався, а потім просто понесло. Уся його робота полягала в тому, що він приїздив зранку у свій кабінет і 3-4 години приймав просителів, кожен із яких йому заносив. Після цього він їхав додому. Над ним сміявся весь політикум, бо не було такого питання, яке б не можна було купити у кабінеті Ющенка. Коли йому заносили багато, він брав багато. Коли заносили мало, він брав мало. Не відмовляв нікому.
Потім сказала ЮВТ:
До літа 2008 ми зробили тисячу і одну спробу вмовити його припинити війну. Ми готові були віддати йому практично все. Половину уряду, посаду спікера, закон про кабмін у його редакції, фінансування у бюджеті усіх його забаганок і т.д. Але з ним неможливо було домовитись. Не вірте коли кажуть, що він був таким слабкодухим і його хтось налаштовував на деструктив. Весь деструктив ішов від нього.
Я не можу пояснити в чому причини його ненависті. Для мене це не має раціонального пояснення.
Після цього хтось запропонував за столом більше про цю людину не говорити і до Ющенка більше не повертались.

Про електорат Януковича

ЮВТ, м’яко кажучи, дуже розчарована результатом на Сході. Вона згадувала і закон про «престижність шахтарської праці» і рекордні дотації шахтам, виділені її урядом. І загалом підняття зарплат і пенсій. Вона вважає, що для Донбасу добра зробила більше ніж Янукович. Причиною поразки вважає ментальність Донбасу, яка більше тяжіє до радянської і російської, а тому вибір відбувався більше на ментальному, ніж на раціональному рівні.

_______________________
Джерело: Дурдом
Фото: 1, 2, 3, 4.