Урочисте зомбо-весілля у московському РАГСІ

Так багато краси у світі! Іноді мені здається, я бачу все це відразу, а це занадто багато, моє серце переповнюється і, як повітряна куля, ось-ось лусне. 

Лестер Бернем

"Панове-фотографи столиці, не прої .. ть зомбо-ВЕСІЛЛЯ у грибоєдовському РАГСі в суботу о 17 00"
Підзамочний запис.


Побачивши це оголошення, я розраховував потрапити як мінімум на гламурно підготовлене зомбо-весілля з відпрацьованими костюмами та професійно загримованими гостями, побачити дурнуватих від бажання випендритися наречених, в спробі переплюнути у вау-ефекті інші пари, безголову золоту молодь, здатну дозволити собі цей карнавал в такий важливий для себе день.

Весільна тусовка збирається на Чистих ставках, "винуватці торжества" теж серед них. Чорного катафалка з молодими не передбачається, тусняки розфарбовують одне одного.

— Яке прізвище візьмуть молодята? — запитую.
— Кожен своє залишить, ми завжди так робимо.
— ?!
— Це вже третій наш шлюб.
— Третій раз між собою?
— Так.
— А минулого разу весілля було теж особливим?
— Авжеж! Це було панк-весілля — треш та чад, у нас замість грошей кидали пивні пробки, хотіли ще опаришів купити, та не знайшли.

У моїй голові ніяк не можуть зв'язатися їх зовнішній вигляд і неасоціальна поведінка. Ніхто не бухає, наречений ввічливий і навіть інтелігентний, незважаючи на вживання ненормативної лексики. Якось до речі з’являється вона у його мові, не заради ефекту, а по ділу.

— Ну все, до розпису залишилося п'ятнадцять хвилин, ходімо.

Водії лімузинів біля грибоєдовського гублять недопалки, святково одягнені люди біля входу витягуються. Хтось дістає мобільник і починає знімати. Наречена переживає, що можуть не розписати:

— Прискіпуються, що в поганому одязі не можна.

Заходимо в РАГС, охоронець незворушний, запитує прізвища, показує в яку залу пройти.

Віталіч' та Ірка, так звуть наших героїв, спеціально обрали найпізніший час час реєстрації. Навіть незважаючи на наше запізнення, в приміщенні є ще кілька пар.

Зомбонаречений демонстративно падає на підлогу, маленька дівчинка в білому платтячку лякається і підхоплюється з крісла.

Чоловіки в костюмах бурчать і просять відійти, щоб зробити свої фото без нас у кадрі.

У РАГСі залишилась тільки наша компанія, наречених просять з паспортами пройти до спеціальної кімнати для оформлення.

Через двадцять хвилин вони повертаються. Віталіч' розповідає, як їх пресували весь цей час:

— Нас розписувати не хотіли!
— Одяг?
— Гірше! Сказали, що у них немає можливості упевнитися, що фото в паспортах і наші особи ідентичні.
— Йдете митися?
— Нєа, погодилися і так, вони ж нас при подачі документів бачили, але лайна наслухалися порядно. Нас прийняли як тупорилих малоліток, ніби ми знущаємося! Але ми дійсно знущаємося і зневажаємо цю мудацьку традицію. Штампи в паспортах та іже з ними - це в'йо .. а х ... я системи! Якщо люди хочуть бути разом (б.. дь, це всі знають!) їм не треба ї..ть собі голову, не треба накладати тонни косметики, витрачати тисячі на лімузини, ресторани та інше лайно! Ми - в'йо .. ті панки, ми — звичайна молодь, ми — нормальні, а вони всі - мудаки, що живуть так, як їм сказали!

Співробітниця РАГСу питає, чи хочуть молоді відеозйомку, вони відмовляються, тоді вона заявляє, що запис все одно буде вестися. Я жартую, що стовідсотково вона з'явиться в Ютубі — оператор не зможе втриматись.
Рушаємо до дверей залу одруження, почувши прохання зіграти похоронний марш без грошей, музиканти йдуть. Дівчина просить обручки. Віталіч' дістає дві чорні гумові обручки:

- Свою за десятку купив на ринку, Ірчину за п'ятьорку.

Букет нареченої теж незвичайний:

- Квіти зі смітника, бабця-квітникарка дуже здивувалась, коли я попросила її зібрати з них букет.

Як фотограф заходжу в зал перший, поки нікого немає, питаю у ведучої церемонію жінки про незвичайні весіллях, які їй доводилося вести:

— Усі були нормальні! — Вона вкрай роздратована.
— І що, жодного разу нічого подібного?
— Ні, це дикість! Це неповага до нас, до реєстрації!
— Ну, а хоча б що-небудь подібне?
— Нічого навіть схожого не було! — Сказала вона і повідомила, що не збирається зі мною спілкуватися "при виконанні".

На виході молодят обсипали пелюстками троянд і монетками, що залишилися від попередніх пар і зібрані жменями прямо з асфальту. Всі вікна РАГСу обліпили його працівники, спостерігаючи за цим дійством на вулиці.

На свідку розрізають плаття зі сміттєвого пакету та скотча, одягаючи її в піджак нареченого.

Ми прямуємо до найближчого продуктового магазинчика.

Зомбі-весілля розміщується на лавках бульвару, потягує пиво, неголосно спілкується, розпаковуються подарунки.
Одноокий зомбі, що вже відмився у безкоштовному туалеті, прощається — йому у вечірню зміну працювати в автосервісі.

— Гадаєш, всі ті десять весіль, які ми сьогодні бачили, правильніші від нас? Ми вже дев'ять років разом, а скільки з них через рік залишиться? У нас теж перше було весілля як у всіх — для батьків. Всі ці бабусі, дідусі, дядьки й тітки, яких бачиш уперше й востаннє в житті. Нас примудрилися розписатися у День міста. Ми навіть на лімузині не змогли проїхати на Поклонну гору — не пустили, а квіти які дорогі! От і вирішили вдруге розписатися для себе, тільки це складно — з дітьми розлучення тільки через суд. Так і виходить, щоб у червні одружитися, треба в березні заяву на розлучення подавати.

— Можна ж просто відзначити? Навіщо обов'язково одружуватися?

— Тому, що це не по-справжньому, тому що весілля без РАГСу — це не весілля, розумієш? РАГС — частина процесу, в'йо .. нутої традиції. Такий же, як і білого плаття і всього іншого! Ну, а взагалі, ми просто веселимося!

— А третій раз?

— Ми цього дня, 26 червня, познайомилися і завжди його відзначали. Наступного разу в Пітер поїдемо розписуватися, кажуть, там простіше з цим, не такі ідіоти, як у найголовнішому РАГСі країни.

Так я і сиджу з цими двома дивовижними, що дуже кохають одне одного, людьми. Говоримо про їх родичів, двох синочок — старший піде цього року до школи, так, ніби нема цієї вечірньої бульварної лавки. Гості розбилися на купки, спілкуються про щось своє, шокуючи божевільним загробним макіяжем оточуючих. Віталіч' розповідає про те, що підтримує ідею заборони інтернету для дітей, Ірка — про свою англомовну роботу. Сюр, якийсь божевільний і позитивний сюр — ніхто навіть не напився. Я прощаюсь, компанія вирушає на електричках відзначати "кінець світу-паті" — на дачі відключили електрику.

Ці і ті, що не ввійшли у запис фото можна побачити в альбомі.

__________________________
Джерело: Оттенки Серого