Справа Джуліана Ассанжа. Доповідь шведської поліції

Джуліан Ассанж, засновник WikiLeaks який був звільнений з британської в'язниці наприкінці минулого тижня, стикається з новою проблемою: витік 68-сторінкової конфіденційної доповіді шведської поліції, що проливає нове світло на звинувачення в сексуальних зловживаннях, які стали причиною неприємностей із законом для містера Ассанжа.

Стаття у The New York Times

WikiLeaks про Україну

«Тексти» аналізують опубліковані сайтом Wikileaks матеріали американської дипломатичної переписки, які мають стосунок до України.

Автор — Сергій ЛУК'ЯНЧУК

Спочатку – принципове зауваження. Наразі із 251287 документів, надісланих у період з грудня 1966 року по лютий 2010 року 274 посольствами, консульствами та дипмісіями США, а також «зворотніх» - від офісу держсекретаря США до посольств, - на сайті Wikileaks та його «дзеркалах» в Інтернеті оприлюднена лише незначна частина. Таким чином, дати повний перелік інформації, в якій прямо чи опосередковано згадано Україну, наразі неможливо. Втім, з того, що є, вже вимальовується вельми цікава картина.

ЯКЩО Ж ГОВОРИТИ ПРО ТІ КАБЛОГРАМИ, ЩО ВЖЕ ВИКЛАДЕНІ В ІНТЕРНЕТІ, ТО ЇХ МОЖНА ПОДІЛИТИ НА ТРИ ГРУПИ.

Група перша – це документи, безпосередньо підготовлені й надіслані посольством України в Києві. Друга - документи інших посольств або офісу держсекретаря, де прямо згадується Україна. Третя - Україна не згадується прямо, але контекст повідомлень має до нас безпосереднє відношення (наприклад, енергетична політика Росії щодо Східної Європи або страх перед "помаранчевими революціями" в Таджикистані).

Почнемо з першої групи. Наразі документів за авторством посольства США в Україні є сім.

Цікаво, що якщо судити з того, що є, то для США в Україні найбільш цікавим персонажем був не Ющенко, Тимошенко чи Янукович. Людиною №1 в Україні для американської дипломатії був… Дмитро Фірташ.

Так, ім’я Дмитра Фірташа згадується в заголовках двох депеш, третя стосується компанії «РосУкрЕнерго», яка йому належить. Всі три документи були підготовлені посольством у жовтні-грудні 2008 року, напередодні чергового українсько-російського газового конфлікту.

Перша, найбільш відома депеша, стосується візиту Фірташа до посольства США та його спроб переконати американських очільників, що він є бізнесменом із складним пострадянським багажем, а не босом мафії на кшталт Могилевича .

Кілька ключових тез, на які звернули увагу американські дипломати:
1. Фірташ заявив про підтримку Ющенко і про ворожнечу до Тимошенко.
2. Він зірвав коаліційні домовленості між Регіонами та БЮТ і працює над аналогічною коаліцією між Регіонами і НУНСом.
3. Тимошенко змовилася із Росією знищити «РосУкрЕнерго», а російський бізнес загрожує українському.
4. Співпраця із кримінальним авторитетом Могилевичем була, але без цього Фірташ не мав би доступу до бізнесу.

Попри всю скандальність заяв Фірташа, загалом нічого особливо сенсаційного у них немає. І американці це зауважують: "Аргументи та звинувачення Фірташа мають на меті захист його власних інтересів".

Значно прикметнішою є депеша під заголовоком «Списувати РосУкрЕнерго зарано», в якій аналізується ситуація «газового протистояння» наприкінці 2008 року. Цікавий не так опис імовірного перебігу подій, як згадка про «опрацювання» українських високопосадовців (а саме – зама голови Нафтогазу Віталія Гнатущенка та заступника міністра палива та енергетики Володимира Макухи) з метою отримати інформацію про хід газових переговорів з Росією.

ІНШИЙ ПОКАЗОВИЙ МОМЕНТ – ІНФОРМАЦІЯ ПРО КОМПАНІЮ KAZUKRENERGO AG, ЯКА НІБИТО МАЄ СТАТИ НОВОЮ «ПРОКЛАДКОЮ» ЗАМІСТЬ РУЕ.

Нібито ця компанія була зареєстрована в Цюриху і належала холдингу Korlea Invest Holding AG, який експортує українську електроенергію до Центральної Європи. Втім, як показали наступні події, навіть якщо ця схема дійсно була заготовлена, в хід вона не пішла. Однак все ж американські аналітики виявилися праві: РосУкрЕнерго дійсно було рано списувати з рахунків.

Остання з трьох «фірташівських» депеш стосується намірів Фірташа придбати банк «Надра»(і це теж, як виявилося, цікавить Держдеп США). Втім, про самі «Надра» в документі сказано не так вже й багато: значно більше уваги приділено біографії та особистості самого Дмитра Фірташа. Вийшов досить непоганий дайджест, який цілком міг би бути опублікованим в будь-якому українському діловому ЗМІ. «Таємних» подробиць у ньому фактично нема, але інформація викладена чітко і з урахуванням всіх основних моментів – наприклад, відображено факт «переведення» фінансування виборчої кампанії Регіонів від Ахметова до Фірташа. І не без художніх образів (наприклад, «шлях Фірташа від менеджера банкрутуючого консервного заводу до газового олігарха-мультимільйонера». Без сумніву, американські дипломати недаремно їдять свій хліб.

Найстаріша за часом (30 березня 2006 року) депеша аналізує результати парламентських виборів – перших після політреформи 2004 року, яка звузила повноваження президента і перетворила Україну з президентської республіки на парламентсько-президентську.

Можна назвати такі моменти, на які звернули увагу американці:

1. Перемога БЮТ на виборах та посилення шансів Тимошенко на наступних парламентських та президентських перегонах (з парламентськими – вгадали, з президентськими – ні.)
2. Регіони зосередилися на утриманні «своїх» електоральних територій і в цьому сенсі досягли успіху (в посольстві вважають, що їм допомогла заміна кремлівських політтехнологів американськими).
3. Соціалісти зміцнили позиції і отримали непоганий шанс закріпитися на лівому крилі (навряд чи хтось міг тоді передбачити зраду Мороза і повний розвал Соцпартії).
4. Серед лузерів – НСНУ Ющенка та комуністи, «за бортом» Ради опинилася СДПУ(о) та ПСПУ Вітренко (тут прогноз виявився точним).
5. Виборча реформа посилила місцеву владу, надавши їй додаткові ресурси й повноваження (отут американці промахнулися – ніякого посилення регіональної влади не відбулося).

Ну і ще один вельми показовий момент – в 2006 році в заголовку каблограми ще стоїть транслітерована з російської мови форма KIEV, а в усіх наступних – вже KYIV.

"НАЙСВІЖІШІ" ДЕПЕШІ (СІЧЕНЬ ТА ЛЮТИЙ 2010 РОКУ) ТАКОЖ ПРИСВЯЧЕНІ ВИБОРАМ.

Однак показово, що вони аналізують не післявиборчу ситуацію загалом, а її окремі аспекти.
Так, депеша від 29 січня відзначає принципову зміну в підході до національної безпеки, якапростежується в кампаніях обох лідерів – і Януковича, і Тимошенко. Мова йде про замовчування таких тем зовнішньої політики, як вступ до НАТО. Американський посол в Україні Теффт звертає увагу, що Янукович декларує багатополюсну політику: Україна не вступає в НАТО, але співпрацює з НАТО, покращує стосунки з Росією, але не відмовляється від контактів із США. Цікаво, що в цій депеші згадано майбутню зовнішньополітичну сенсацію – продовження терміну базування Чорноморського флоту в Криму в обмін на економічні поступки. Цю інформацію надали посольству (американські?) радники Януковича.

НАТОМІСТЬ ДЕПЕША ВІД 24 ЛЮТОГО Є НАЙБІЛЬШ СЕНСАЦІЙНОЮ З УСІХ.

В ній екс-соратник Тимошенко (імовірно, колишній міністр фінансів Віктор Пинзеник), по-перше, називає лідерку опозиції Тимошенко «деструктивною», заявляє, що вона неспроможна провести реформи, і наголошує на необхідності проведення дострокових парламентських виборів, які посилять позиції «справжніх» реформаторів – Тігіпка та Яценюка.
По-друге, співорозмовник посла надає йому перелік реформаторських заходів, які через посередництво (тобто, під тиском) Міжнародного валютного фонду має запровадити Україна. Цей список включає в себе:

- скорочення шести міністерств (саме це відбулося тиждень тому, правда, перелік ліквідованих міністерств менший – лише чотири)
- підвищення пенсійного віку (три роки для жінок, два для чоловіків)
- скоротити пенсії працюючим пенсіонерам
- скасувати пільгові пенсії
- підняти ціни на газ для населення вдвічі, для комуналки – на 50%, підвищити на 40% ціни на електроенергію
- дозволити припиняти теплопостачання боржникам
- підвищити акциз на бензин
- не підвищувати мінімальну зарплатню, при цьому збільшити адресну допомогу нужденним
- скасувати соціальні пільги.

Схоже, що ці рекомендації були ретрансльовані Міжнародним валютним фондом в повному обсязі і фактично в незмінній формі. І судячи з дій Януковича та Азарова (податковий кодекс, житловий кодекс, пенсійна реформа, адміністративна реформа), влада має намір їх виконати в обмін на кредити від МВФ.

___________________________

Джерело: ТЕКСТИ

Бункер, де зберігаються файли Wikileaks

У світових ЗМІ з'явилися численні фото-та відеорепортажі з шведського дата-центру Pionen, що належить провайдеру Bahnhof ISP. Цей центр розташований у підземному ядерному бункері в Стокгольмі, і на його серверах знайшов притулок скандальний сайт WikiLeaks, що оприлюднив секретні документи Держдепартаменту США.

Pionen, побудований на глибині 30 м в гранітній товщі під стокгольмським парком Вітаберг. Під час холодної війни був бомбосховищем на випадок атомної війни. Бункер і зараз здатний витримати пряме влучення водневої бомби.

За резервне електроживлення центру відповідають два дизельних двигуни Maybach MTU - такі ж, як на підводних човнах НАТО - потужністю 1,5 мегавата. На вході встановлено двері товщиною 40 см. У 2008 році бункер був перебудований за проектом знаменитого швейцарського архітектора Альберта Франс-Ланорта.

Бункер складається з холу і чотирьох великих приміщень, де розташовані сервери.

Він оснащений безліччю ламп денного світла, під якими зеленіють живі рослини, падають штучні водоспади, також є акваріум на 2600 літрів, а підлога в конференц-залі оформлена у вигляді місячної поверхні.

Площа споруди складає понад 1 тис. кв. м.

Газета The Daily Mail, що розмістила барвистий фоторепортаж з дата-центру, впевнена, що архітектор і дизайнери надихалися фільмами про Джеймса Бонда — приблизно в таких же інтер'єрах, наприклад, творив свої лиходійства Гуго Дракса з "Мунрейкера", знятого в 1979 році.

За словами генерального директора компанії Bahnhof Йона Карлунга, Pionen — бункер, що охороняється найкраще у світі, якому не страшні ніякі атаки, навіть вибух водневої бомби. За його словами, цей бункер залишиться неушкодженим, навіть якщо всі інші інформаційні сховища світу будуть знищені. Бункер оснащений також фільтрами від радіоактивного випромінювання.

______________________________________
Джерело: The Daily Mail,  inoСМИ

Про Джуліана Ассанжа та Wikileaks

Автор — Tajuddin

Джуліан Ассанж, засновник спірного інтернет-проекту WikiLeaks, всього за кілька днів став глобальною суперзіркою, чия популярність досягла рівня найбільш відомих політиків, акторів і музикантів. Хакер в минулому і борець за свободу інформації в даний час Ассанж ідеально підходить для звання "Людина року", яке хоче йому присудити журнал Time.

Джуліан Ассанж був досить хороший хакер (нік — Mendax), автор книги про комп'ютерний андеґраунд, на початку 90-х переслідується австралійською владою за зламання комп’ютерних мереж.

Одна з адрес електронної пошти Ассанжа — me@iq.org. Архів темм, що він написав до своєї всесвітньої слави, знаходиться за тією ж адресою, що й пошта.

Сайт Wikileaks, що перекладається як "витік інформації + вікі", в даний час не має ніякого відношення до вікі, але повністю присвячений витоку. Ассанж ще у 2006 році представив Wikileaks на Всесвітньому соціальному форумі у Бразилії (лівий анти-Давос). Він тоді сказав, що сайт має в розпорядженні 1 мільйон секретних документів з різних країн світу і закликав редакторів добровольців допомогти упорядкувати їх за принципом Вікіпедії.

Один із засновників Wikipedia, Ларрі Сенгер, назвав Ассанжа ворогом американського народу.

Ряд впливових політиків закликав республіканців знищити Джуліан Ассанжа як терориста без суду. Сара Пейлін назвала його "ворожим агентом, який має на руках кров невинних жертв".

Дипломатична школа Колумбійського університету попередила своїх студентів, що цитати і посилання на матеріали Wikileaks можуть поставити під загрозу їхню кар'єру у США.

Найкраще, що може зробити Київський інститут міжнародних відносин — відкрити спеціальний курс з вивчення "Keyblgeyta - 200000 телеграм з американських посольств у різних країнах світу". Навіть може бути, що якийсь неписьменний дипломатичний представник України, які в основному за гроші купують посади, візьме з цього урок на тему: як підготувати коротке і чітке донесення у Київ. Всі інші уроки можуть бути скасовані в КІМВ, адже вони все ще мають мало спільного з глобальною дипломатією.

Сенатора Рон Пол заявив, що свободу слова ставить вище, ніж національну безпеку.

Джуліан Ассанж Інтерполом оголошений в міжнародний розшук на прохання Швеції за звинуваченням у згвалтуванні. Після сексу за взаємною згодою, жертви протягом декількох днів після інциденту, пишуть скарги на Ассанжа, що він відмовився користуватись презервативом. Згідно з шведським законодавством це вважається сексуальним насильством. За цим звинуваченням Ассанжа заарештував британський Скотланд-Ярд. На фото: Джуліан Ассанж всередині автомобіля оточений поліцією в Лондоні.

Минулого тижня, впали акції кількох великих компаній на Уолл-стріт. Наприклад, Банк Америки втратив 10% після того, як Ассанж оголосив свою наступна мета.

Ассанж є ініціатором "рай для свободи слова" — спеціальної системи законів, які будуть прийняті в Ісландії. Це дозволить ЗМІ зареєструвати офіси в цій країні, щоб стати під захист її законів та не боятися судових переслідувань за свої публікації в інших країнах.

Пролунали заклики до Ассанжа відійти в сторону, щоб не завдати шкоди Wikileaks. На фото: активіст адвокатів підтримки Джуліана Ассанжа.

Восени 2010 року на Wikileaks опубліковано найбільш докладний опис історії війни ("іракського досьє") — більш 400000 сторінок записів з місця бойових дій. Серед іншого, в них мова йде про більш ніж 15 000 випадків загибелі цивільних осіб, раніше не відомих. На фото: гра іракських дітей.

Завдяки Wikileaks, ми отримали можливість побачитиусю силу дипломатії в світі. На фото: машина з творцем сайту WikiLeaks біля будівлі суду після засідання.

Завдяки Wikileaks, ми отримали докази від третіх сторін, якою важливою для Росії є українська історія, та як багато зусиль докладалося для применшення масштабів голоду. На фото: кадр із документального фільму про голод.

Державний департамент США два місяці тому у відповідь на пропозицію Ассанжа відмовив допомогти змінити телеграми для видалення з них імен людей, які можуть бути звинувачені у таємних у зв'язках з американськими дипломатами.

Замість цього, уряд США розпочав фактично тотальну війни проти Wikileaks. На даний момент Wikileaks відмовились надавати послуги: компанії Amazon, Mastercard, Visa, платіжна система PayPal, швейцарський Поштовий банк. Останні дві установи заморозили 100 тисяч євро пожертв, зібраних для Ассанжа на допомогу і підтримку сервера Wikileaks. На фото: протестуючий проти арешту Ассанжа одягнув маску з його зображенням.

На підтримку Ассанжа і Wikileaks виступили хакери з сайту 4chan. Вони вже оголосили про свій намір покарати PayPal за ганебну поведінку. Незадовго після цього на сайт системи було скоєно напад. Атака була здійснена також на сайти шведської прокуратури і Поштового банку, платіжної системи PayPal.

Wikileaks втратив свій домен Wikileaks.org. Це сталося після того, як компанія EasyDNS відключила його зі своєї бази даних, посилаючись на потужні DDoS атаки на своїх серверах, від яких могли постраждати інші клієнти. Становище врятували Twitter і FaceBook — нова IP-адреса та сайти-дзеркала Wikileaks були передані в соціальні мережі в режимі реального часу з рук в руки. З чуток на даний момент є тиск на керівництво Twitter’а і Facebook, щоб припинити поширення інформації з Wikileaks.

Facebook повідомив, що не вбачає на сторінках Wikileaks з 1000000 користувачів нічого протизаконного.   Того, виступив із заявою, що не бачить сторінку  членів нічого протизаконного. На Twitter’і виглядає дещо підозріло те, що Wikileaks не продовжує цю тенденцію.

Частина серверів Wikileaks, після переїзду із Франції і невдалої спроби розташування на Amazon, перебуває на поверхах шведського провайдера PRQ, де знов були заатаковані. ISP є хостингом для сайту Pirate Bay і Kavkaz-Center.

Легендарний Джон Перрі Барлоу, один із засновників Eff.org, говорить, що "перша серйозна інформаційна війна відбувається зараз, це поле битви — Wikileaks, а ви — солдати в ній"

Методи, якими США намагаються цензурувати появу "Keyblgeytu" на Wikileaks, схожі на спроби китайської влади ввести цензуру в Інтернеті. "Цензори відрізняються лише способами виправдання за свої дії в суді" (с).

Умберто Еко на Wikileaks говорить, що відповідно до правил спецслужб, топ-секретні повідомлення повиннні містити лише всі відомі дані — інакше вони не викликають довір’я. Як приклад він наводить цілком таємну телеграму з посольства США в Римі про Берлусконі. Міститься в ній інформація, що за тиждень до цього відкрито опублікована у NewsWeek.

Багато хто вважає, що витоки Wikileaks — це не просто гігантський скандал світового рівня. Ассанж, обгрунтовано чи ні, у порівнянні з Лютером, і Keyblgeyt — з маніфестом прибиті до церковних дверей. Не здивуюсь, якщо вся історія з Wikileaks спричинить завершенння докорінної перебудови світового порядку. Принаймні, хвиля витоку дуже велика: йдуть чутки про гучні відставки політиків, Піратська партія Швеції запропонувала створити альтернативну, децентралізовану систему DNS-імен, Вашингтон почав відкликати своїх дипломатів.

Джуліан Aссанж навряд чи маніяк, котрий прагне світової слави. Зі своєю справою він йшов до мети понад 10 років. Свій сайт хотів зробити ще у 1999 році, коли було зареєстровано домен leaks.org.
_______________________________________________
Джерело: BIGPICTURE

WikiLeaks продовжує публікації, незважаючи на арешт

Джуліан Ассанж пообіцяв, що через сайт Wikileaks буде сприяти підвищенню прозорості діяльності уряду. Але те, що показав, дуже розлютило американських чиновників, які змусили Amazon і PayPal припинити співпрацю з Wikileaks. Компанії слухняно виконали вимогу і Assange був змушені шукати через інтернет притулку в Швейцарії.

Між тим, у реальному світі, в Швеції, Ассанж був звинувачений у згвалтуванні за проведення статевого акту без використання презерватива, через що британська поліція недавно його заарештувала. Засновник Wikileaks оголосив раніше, що якщо він буде заарештований або убитий, на його сайті з’явиться ще більше секретних документів.

Які документи? Ще до свого арешту Ассанж оголосив, що у його розпорядженні є документи американської дипломатії, пов'язані з НЛО. Чи тепер ми дізнаємось, ким вони є?
_____________________________________
Джерело: NEXT MEDIA ANIMATION

Хакери-месники і шпигуни на диліжансі

Стаття Умберто Еко для газети Libération

Справа WikiLeaks має подвійне значення. З одного боку, це уявний скандал — скандал, який виглядає таким тільки на тлі лицемірства, яке править відносинами між державами, громадянами та пресою. З іншого — ця справа знаменує глибокі зміни на міжнародному рівні і стає прообразом майбутнього регресу.

Та все по порядку. Перший аспект WikiLeaks — це підтвердження факту, що будь-яке донесення спецслужби будь-якої країни складається виключно з газетних вирізок. «Феноменальні» американські одкровення про сексуальні звички Берлусконі не містять нічого, чого б уже багато місяців не друкували газети (природно, крім тих, що належать йому самому), а похмуро-карикатурний портрет Каддафі давно став предметом естрадних жартів.

Правило, за яким секретні донесення повинні складатися тільки з уже відомих новин, принципово важливе для динаміки роботи спецслужб і не тільки в нашому столітті. Якщо ви підете до бібліотеки езотеричної літератури, ви побачите, що в кожній праці (про Грааль, про таємницю Ренн-ле-Шато, тамплієрів і розенкрейцерів) дослівно повторюється те, що вже було написано раніше іншими авторами. І це не тільки тому, що окультні автори не люблять займатися оригінальними дослідженнями (і не знають, де шукати новини про те, що не існує), але й тому, що ті, хто посвятив себе окультизму, вірять тільки в те, що вже знають, у те, що ще раз підтверджує їх знання. У цьому секрет успіху Дена Брауна. Те ж стосується і секретних донесень. Інформатори ліниві; ледачий або, щонайменше, обмежений шеф спецслужби (інакше, як знати, може, він міг би стати редактором Libération), який вважає за правду тільки те, що сам розпізнає. Цілком секретні відомості про Берлусконі, які американське посольство в Римі посилало до Державного департаменту, повторювали те ж саме, що попереднього тижня публікував Newsweek.

Тоді чому оприлюднення цих донесень наробило стільки шуму? З одного боку, з них стає зрозуміло те, що будь-який досвідчений спостерігач вже й так знає: що щонайменше з кінця Другої світової війни і з того моменту, коли глави держав отримали можливість зідзвонюватися по телефону або літати один до одного на літаку, посольства втратили свою дипломатичну функцію, ставши шпигунськими центрами і лише зрідка займаючись церемоніальними екзерсисами. Всі, хто дивиться фільми-розслідування, добре про це знає, то ж люди, які роблять вигляд, що не в курсі, просто лицемірить. Тим не менш, факт публічного відтворення цієї інформації порушує обов’язок лицемірства і виставляє американську дипломатію в дуже неприємному світлі.

По-друге, сама ідея того, що будь-який хакер може перехопити найпотаємніші секрети найсильнішої країни світу, завдає неслабкий удар по престижу Держдепартаменту. Тому скандал шкодить «зловмисникам» більше, ніж жертвам.

Але давайте подивимося глибше на те, що сталося. Раніше, за часів Оруелла, будь-яку владу можна було представити як Великого брата, який контролював кожен рух своїх підданих. Орвелівське пророцтво повністю збулося в момент, коли держава завдяки телефону має можливість контролювати кожен крок громадянина, кожну його транзакцію, готелі, в яких він зупиняється, платні автостради, по яких їздить, і так далі. Громадянин став жертвою недремного ока влади. А коли стає зрозуміло, як і відбулося зараз, що навіть тайники з владними секретами не можуть уникнути контролю з боку якого-небудь хакера, відносини контролю перестають бути односпрямованими і стають круговими. Влада контролює кожного громадянина, але кожен громадянин чи, принаймні, хакер, вибраний на роль громадського месника, може вивідати всі секрети влади.

Як влада, у якої більше немає можливості зберігати власні таємниці, може втриматися? Треба визнати, і про це колись говорив Георг Зіммель, що справжня таємниця — таємниця порожня, а порожню таємницю неможливо зробити явною; треба також визнати, що будь-яке знання про характер Берлусконі чи Меркель по суті є порожньою таємницею, таємницею без таємниці, оскільки відноситься до сфери загальновідомого. Проте оприлюднити, як це зробив WikiLeaks, той факт, що таємниці Хілларі Клінтон — порожні, рівноцінно відбирання у неї всієї влади. WikiLeaks ніяк не зашкодив ні Саркозі, ні Меркель, але дуже сильно нашкодив Клінтон та Обами. Якими будуть наслідки такої рани, нанесеної дуже сильній владі? Очевидно, що в майбутньому держави більше не зможуть розташовувати конфіденційну інформацію онлайн: це тепер все одно, що вішати її на дошку оголошень на найближчому перехресті. Не менш очевидно і те, що з нинішніми технологіями не можна розраховувати на підтримку конфіденційних відносин за телефоном. Немає нічого простіше дізнатися, що глава держави збирається кудись летіти на літаку або хоче зв'язатися з одним із своїх колег. Як в майбутньому можна буде підтримувати таємні або конфіденційні відносини? Я розумію, що поки мій прогноз відноситься до галузі наукової фантастики, але я змушений уявити собі державних агентів, які обережно переміщуються в диліжансах за неконтрольованими маршрутами, і при цьому несуть тільки повідомлення, завчені напам'ять або в кращому випадку ховають нечисленні письмові документи у підборі черевика. Інформація буде зберігатися в єдиному екземплярі у висувних ящиках, що замикаються на ключ: врешті-решт, вотергейтський злом мав менший успіх, ніж WikiLeaks.

Якось я вже мав можливість зауважити, що технології тепер розвиваються назад. Через століття після того, як бездротовий телеграф зробив революцію в комунікаціях, Інтернет повернув телеграф на телефонні дроти. Аналогові відеокасети дозволяли кінознавцям дослідити фільми кадр за кадром, перемотуючи плівку вперед і назад і виявляючи всі таємниці монтажу, тоді як тепер цифрові компакт-диски дозволяють тільки переходити від розділу до розділу, тобто "скакати" великими стрибками. На високошвидкісному поїзді з Риму до Мілана потрапляєш за три години, тоді як на літаку з урахуванням поїздки в аеропорт і з аеропорту — три з половиною. Тому немає нічого незвичайного в тому, що політикам і комунікаційним технологіям доведеться повернутися до транспорту на кінній тязі.

І останнє. Колись преса намагалася зрозуміти, що ж там таємно замишляють у тиші посольських особняків. Сьогодні конфіденційну інформацію посольства намагаються отримати у преси.
_____________________________________
Джерело: Libération

Case Assange / Справа Ассанжа. Що насправді трапилось у Швеції?

Julian Assange — герой

Джуліан Ассанж перебуває під арештом. Що насправді трапилось у Швеції і які мотиви учасників подій? Дівчата, кожна окремо, затягнули чоловіка у ліжко, одна навіть придбала йому за свої гроші квиток, щоб він приїхав до неї переночувати. Після того, як Ассанж не відповів на телефонні дзвінки, дівчата вирішили банально помститись, для чого об’єднали свої зусилля, дяка інтернету, що допоміг їм познайомитись.

Anna Ardin, Sofia Wilen — героїні

Справа виїденого яйця не варта. Справа, схоже, зовсім в іншому. І помста дівчат може виявитись помстою уряду США за розголошення сайтом WikiLeaks брудних дій американських дипломатичних служб у всьому світі.

З чого почалась справа Ассанжа відомо. Щоб не перекладати цю, по суті, не важливу інформацію, відсилаю вас до джерел:


Sprawa Assange: Co naprawdę wydarzyło się w Szwecji
http://radsoft.net/news/20101001,01.shtml
http://radsoft.net/news/20101202,00.shtml
http://www.reuters.com/article/idUSTRE6B669H20101207?pageNumber=1
http://www.guardian.co.uk/media/2010/dec/08/wikileaks-rape-allegations-freedom-of-speech
http://www.guardian.co.uk/media/2010/dec/08/julian-assange-rape-allegations
http://rixstep.com/1/20100914,00.shtml

Дорогий Інтерпол

Вдячний лист феміністки до Інтерполу з приводу затримання засновника Wikileaks

переклав Артем Чапай

Дорогий Інтерпол,

Як активна феміністка впродовж тривалого часу, я сповнююся радості, відкривши для себе вашу нову відданість справі полювання по всьому світу на чоловіків, які поводяться як самозакохані козли стосовно жінок, із якими вони зустрічаються.

Я так бачу, що Джуліана Ассанджа звинувачують у тому, що він займався сексом із двома жінками, зраджуючи їм обом таким чином - і в одному випадку навіть використав гандон, який порвався. Я так розумію, зі скарг так званих жертв у ЗМІ, що цього Ассанджа також звинувачують у тому, що він писав смс-ки та навіть пости на Твіттер, поки їхав у таксі до квартири однієї з жінок разом із нею, та - як це гидко! - "читав, що пишуть про нього в інтернеті" прямо в машині.

Обидві "жертви" дуже засмучені тим, що він почав зустрічатись із іншою, поки ще не розірвав стосунки з першою. Звичайно, як феміністка, я дуже задоволена тим, що "жертви" використовують феміністичну риторику та законодавство, щоб звернути увагу на свої поранені почуття. Саме за це боролися покоління мужніх феміністок, добиваючись виборчих прав та рівних робочих прав із чоловіками!

Ще раз вам дякую, Інтерпол. Я знаю: тепер вашим пріоритетом стане полювання на чоловіків по всьому світу - я особисто чула мільйон триста тисяч подібних скарг від жінок. І всіх цих мужиків вам слід упіймати та посадити до тюрми!

Я також маю інформацію з перших уст про те, що Джон Сміт у місті Провіденс, штат Род Айленд, пішов на хлопчатник - та ще зі стриптизерками! - хоча його дівчина хотіла, щоб він цього не робив. А Марк Левінсон із міста Корвалліс, штат Орегон, не помітив дуже гарної нової зачіски своєї дівчини - хоча бідолася постригла волосся аж на ВІСІМ САНТИМЕТРІВ!

Це терористи. Впіймайте їх, Інтерпол!

Вдячно ваша,

Наомі Вольф.

____________________________________________

Джерело : Чапай: папаха & шашка forever, The Huffington Post

Julian Assange

Що я на цей момент думаю про Есанджа:

Автор — iozhikov

1. Головною темою стало вже не витікання документів і не їх зміст, а поведінка керівництва США по боротьбі з Вікіліксом і Есанджем. Уряд США натиснув на фірми в Америці і за кордоном, в т.ч. на гігантські фірми типу Мастеркард і на швейцарський банк. Також, імовірно, натиснули на поліцію Швеції. Політики з опозиційної партії закликають знищити Есанджа як терориста. Також були заяви розібратися з газетами (газети все ще друкують ці матеріали). Питання в тому, куди піде Америка, чи злетить вона в якусь яму, як сталося після 9.11. Можна же ж спробувати ввести повну цензуру інтернета, чому ні? Поки що, здається, до цього далеко, та й газети вільно виходять.

2. Поки що уряд США програє, а рух на підтримку вікілікз виграє. Деякі кроки явно безглузді (як закриття хостингів і доменних імен), бо привели тільки до появи дзеркал і більшої популярності всієї справи. Іде, кажуть, ДДОС-війна між хакерами, які підтримують Есанджа, і американським урядом.

3. Звичайно, публікація цих телеграм зашкодила американській дипломатії. З цим сперечатись важко, хоча є популярна лінія - закликати до нової, відкритої дипломатії і т.п. Коли ще буде нова дипломатія, а інтереси США (і, що важливо, їх друзів і союзників, серед яких багато хороших людей) вже зараз підірвані. Хоча, кажуть, держдепартаменту пропонували взяти і редагувати телеграми, щоб постирати цінні прізвища. З третього боку, що ж вікілікс так довго редагував і в чому полягає їхня "підготовка" документів, якщо вони вивалили купу такого, що не треба було публікувати?

4. Але свобода слова важливіша за інтереси дипломатії. Свобода в самих США має бути важливіша для американців, ніж успіх тої чи тої махінації за кордоном. В перспективі це вигідно для всіх, бо дотримання принципів є маяком і еталоном. І навпаки, топтання свобод в Америці дає моральний і риторичний "дозвіл" робити в диктаторських країнах те саме в більших масштабах.

5. Є цікаві питання, як такі проблеми мають в ідеалі розв'язуватись. Тобто чи є щось, чого публікувати не можна; хто це має визначати, коли традиційна ієрархія підривається самою технологією; що буде, коли вся інформація в світі буде прозора і т.п. А ще є питання, як теоретично можна впевнитися в достовірності інформації і т.п.

_________________________________________________________
Джерело: Youtube, Ситуація людства

Звідки вуха стирчать?

Женщіна, шо обвіня Асанжа в ізнасілованії без презерватіва обнаружена в такій інтересній обстановці. 

Анна Ардін работала на організацію, шо в свою чергу работала на ЦРУ і занімалась восновном кубінським вопросом. 


УПД: 
нічого інтересного, то не цигани, не масони і не дача керівників Газпрому, як я подумала, а Грецька Єпархія в секторі Газа.

П***дєц, як все запутано.

Анна Ардін і Софіа Вілен, інша ізнасілована женщіна:

жеже Анни Арден.  http://twitter.com/annaardin


Грецька Єпархія в секторі Газа.


_______________________________
Джерело: Фаїна Каплан