Звернення українських письменників до співгромадян у День рідної мови

В Україну прийшли колоніальні часи

Звернення українських письменників до співгромадян у День рідної мови

Шановні співгромадяни, дорогі читачі!

Ми живемо в країні, що зветься Україною, -- і стаємо свідками повзучої політичної війни проти цінностей, що складають підвалини української ідентичності. У час цього непростого випробування для кожного громадянина нашої країни ми звертаємося до вас із закликом не мовчати -- і демонструвати свою громадянську позицію скрізь і завжди, де й коли виникає загроза для конституційних цінностей української держави.

Пасивна позиція українських громадян сьогодні -- вже завтра може обернутися гуманітарною катастрофою.
Країну роз’єднує не мова, українська чи російська, країну роз’єднує провокаційна, агресивна українофобська політика уряду, що старою, як світ, тактикою «розділяй і владарюй» намагається відволікти увагу народу від власних економічних та дипломатичних поразок.
Провокації набули характеру лавини. Закриття українських шкіл на Сході України лицемірно видаються за «оптимізацію витрат». З підручників історії вириваються сторінки, залиті кров’ю наших предків, котрі поклали своє життя за те, щоб ми сьогодні жили в незалежній суверенній унітарній державі.
Голодомор, геноцид Сталіна проти українського народу, нашу найбільшу національну катастрофу, від наслідків якої Україна потерпає донині, з орвелівським цинізмом називають всього-на-всього наслідком неправильно проведеної колективізації. Зі шкільної програми вилучають «незручні» для влади твори. Тим часом концепція літературної освіти в загальноосвітніх школах дописується невідомими авторами на користь російської літератури, в тіні якої начебто визрівала українська, що є не тільки відвертою історичною неправдою, а й прямим приниженням вартості української літератури та її геніїв. У радіоефірі давно не знайти української музики, телевізійний простір забитий російським «секондхендом», великі книжкові мережі в Україні належать російським власникам, які дбають про інтереси російської книги.
Як у колоніальні часи, нас знову намагаються переконати, нібито український творчий продукт, який більшості українців елементарно недоступний, просто «не конкурентний».На 20-му році після розвалу Радянської імперії нам знову намагаються прищепити почуття меншовартості, «неформату» -- неформату всього українського.
Ми з повагою і шаною ставимося до культур і літератур усіх національностей України, що творять єдиний український народ. Ми солідарні з російськими, польськими, кримсько-татарськими, єврейськими, угорськими, румунськими, грузинськими письменниками, з письменниками всіх інших національностей, що живуть і творять в Україні, є її громадянами і сповідують її базові конституційні цінності. Ми рішуче виступаємо проти роздмухування ксенофобії, не ділимо людей на чужих і своїх, зцілюємо країну, а не роздираємо її на Схід і Захід, Південь і Північ.
Ми не вимагаємо від держави ні дотацій, ні президентських стипендій, ні урядових пенсій, не впадаємо в розпач від того, що держава нічого не робить для промоції української літератури у світі. Але ми -- автори, відповідальні за українське слово, і наш професійний обов’язок -- стати на захист свого читача, котрий хоче читати українською і вибирає українську книгу.
Ми гордимося українськими виконавцями, знаними в цілому світі, і хочемо в ефірі чути українську музику й українське слово.
Ми наголошуємо на тому, що присутність української мови в інформаційному просторі не може підпорядковуватися незабарній комерційній вигоді власників ЗМІ. Адже українська мова як державна захищена Конституцією України, і, нагадуємо, згідно з Конституцією, «Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».
Ми переконані, що чиновники усіх рангів повинні не лише знати державну мову, але й висловлюватися нею публічно.
Ми застерігаємо представників влади та правоохоронних органів від втручання в справи української культури, від запровадження контролю і цензури, від утисків свободи слова.
Ми застерігаємо недалекоглядних політиків від негідних для державця замахів на самі підвалини державності -- від внесення змін до Конституції України та спроб переписати Гімн України.
Ми відстоюємо право наших дітей на історичну пам’ять -- на правдиве, не «переформатоване» за лекалами радянської ідеологічної кон’юнктури знання про Другу світову війну, Леніна, Сталіна, УПА, Голодомор, героїв Крут, Івана Мазепу, Степана Бандеру, національно-визвольну боротьбу, про події та діячів історії тоталітарного ХХ століття.
Все це -- непорушні й законні права нашого народу. І жодна влада в країні, яка зветься Україна, не сміє в нас їх одібрати.

1.  Мар'яна Савка

2. Маріанна Кіяновська

3. Уляна Гнідець

4. Галина Вдовиченко

5. Роман Іваничук

6. Ніна Бічуя

7. Оксана Забужко

8. Лариса Денисенко

9. Сергій Грабар

10. Оксана Луцишина

11. Ірина Старовойт

12. Галина Гузьо

13. Наталя Трохим

14. Сергій Жадан

15. Марія Морозенко

16. Людмила Таран

17. Оксана Кротюк

18. Анатолій Дністровий

19. Наталя Іваничук

20. Олег Соловей

21. Богдан Бойчук

22. Віктор Шило

23. Микола Рябчук

24. Ігор Калинець

25. Ірина Калинець

26. Леся Романчук

27. Галина Малик

28. Олександра Коваль

29. Ігор Павлюк

30. Вік Коврей

31. Арсеній Барзелович

32. Іван Андрусяк

33. Віктор Мельник

34. Ілля Стронговський

35. Анна Кирпан

36. Олена Степаненко

37. Анна Багряна

38. Леся Демська

39. Сергій Гридін

40. Юрко Іздрик

41. Ірен Роздобудько

42. Ігор Жук

43. Олег Коцарев

44. Антон Санченко

45. Галина Крук

46. Надія Мориквас

47. Мирослав Бондар

48. Віра Селянська

49. Галина Шиян

50. Катерина Бабкіна

51. Роман Рудюк

52. Арсеній Барзелович

53. Віктор Морозов

54. Анатолій Івченко

55. Божена Антоняк

56. Богдана Матіяш

57. Дзвінка Матіяш

58. Іван Лучук

59. Євген Положій

60. Петро Яценко

61. Оксана Смерека-Малик

62. Сергій Тюпа

63. Тетяна Лемешко

64. Кость Москалець

65. Володимир Пішко

66. Павло Вольвач

67. Любомир Стринаглюк

68. Альбіна Позднякова

69. Василь Махно

70. Оксана Лущевська

71.Сергій Пантюк

______________________________________________

Джерело: Український тиждень

Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, Тілько камінь має.

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про телебачення і радіомовлення

Стаття 9. Мова телерадіопередач та програм

Телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою.
Мовлення на певні  регіони  може  здійснюватися  також  мовою національних меншин, що компактно проживають на даній території.
Мовлення на зарубіжну аудиторію ведеться українською і відповідною іноземною мовою.

А насправді — Дурдом!

Тому що:



А ще відомо:

За результатами Всеукраїнського перепису 2001 року, населення України склало 48,457 млн. чоловік.
Міське населення — 32,574 млн., або 67,2 %, сільське — 15,883 млн., або 32,8 %.
Українську мову вважають за рідну 67,5 % населення України, що на 2,8 % більше, ніж за даними Всеукраїнського перепису населення 1989 року. 29,6 % населення визначили за рідну російську мову.
Ті для кого рідна мова — українська:


Ті для кого рідна мова — російська:

Чоловіче населення в 2001 році склало 22,441 млн. (46,3 %), жіноче — 26,016 млн. (53,7 %). У шлюбі перебувало 23,7 млн. чоловіків і жінок.
Частка осіб молодша працездатного віку склала 18,1 %, працездатного — 58,0 %, старше працездатного — 23,9 %
Чисельність населення, що має вищу й повну середню освіту, склала 28,9 млн. чоловік.
Етнічні групи в Україні станом на 2001 рік
українці — 77,8 %
росіяни — 17,3 %
румуни та молдавани — близько 0,8 %
білоруси — 0,6 %
кримські татари — 0,5 %


І класик сказав:



Сидір ВОРОБКЕВИЧ


РІДНА МОВА


Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тілько камінь має.
Як ту мову мож забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
Як ту мову мож забути?
Таж звуками тими
Ми до Бога мольби слали
Ще дітьми малими;
У тій мові ми співали,
В ній казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали.
Мово рідна, слово рідне,
Хто ся вас стидає,
Хто горнеться до чужого, 
Того Бог карає;
Свої його цураються,
В хату не пускають,
А чужії, як заразу,
Чуму, обминають.
Ой тому плекайте, діти,
Рідну руську мову,
Вчіться складно говорити
Своїм рідним словом! -
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Але камінь має!


1869


А нам треба:






____________________________________________
Джерело: Дурдом, Кримська світлиця, Ми любимо тебе, Україно!, Сайт Михайла Германюка