Може, але небагато, і то тільки за умови, що й за життя легко засмагала.
По-перше, небіжчика треба би було виставити на сонце найпізніше по кільканадцятьох годинах після припинення життєвих функцій. Клітини шкіри, хоча й живуть найдовше після смерті людини, однак відмирають упродовж 24 годин. Стільки часу вистачить, щоб відбулася перша фаза засмагання. Вона полягає на вивільненні накопиченого у внутрішньому шарі шкіри пігменту і переміщення його до клітин, що знаходяться на поверхні. Ця реакція відбувається досить швидко (щонайменше за годину перебування на сонці), але зникає упродовж доби. Тому якщо небіжчик має світлий колір шкіри, він не може розраховувати на добру засмагу. Тільки той, хто за життя мав більші шанси стати смуглявим — завдяки загальмованій реакції меланоцитів, клітин, що утворюють пігмент. Упродовж двох-трьох діб після засмагання вони збільшують продукування барвника, що надає шкірі тривалого темнуватого відтінку. На жаль, зміни у роботі меланоцитів не можуть відбуватися після смерті, бо інші, набагато менш естетичні процеси цьому вже перешкоджають.
____________________________
Джерело: Przekroj 11/2010.