Політична (не)воля

Ще раз про політичну волю.

Вирок конституційним підсудним

Дмитро Потєхін на УП дає оцінку дій конституційних підсудних:

без конституції

тут окремі думки суддів віктора шишкіна та петра стецюка.

далі – спроба короткого перекладу з юридичної на українську.
отже, група людей, яку ми чомусь називаємо конституційним судом:

- не сформулювала чіткої правової позиції стосовно правових наслідків визнання закону N2222 неконституційним;

- не проаналізувала зміни стосовно скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, а також ліквідації незалежності чи порушення територіальної цілісності україни;

- не визначила верховну раду як законодавчий орган, до компетенції якого безпосередньо належить внесення змін до конституції;

- не визначила порядок і строки виконання рішення;

- не вказала в резолютивній частині рішення на поновлення дії конституції 1996 року.

що ж вона зробила, спитаєте ви.

переглянула існуючий устрій влади в державі й перебрала на себе повноваження установчої влади.

тобто узурпувала владу.

на разі все.

ps. для протоколу – обставиною, яка пом'якшуватиме діагноз організованому угрупованню конституційних суддів, прошу вважати таке: зміна рішення щодо того самого питання повністю відповідає рекомендаціям дрес-коду не вдягати один прикид двічі поспіль.

pps. а обставиною, яка пом'якшуватиме валерію хорошковському, – існування в країні громадських організацій та журналістів, які очевидно становлять загрозу національній безпеці значно загрозливішу й набагато небезпечнішу, ніж група узурпаторів в мантіях.

ppps. як допомогти миколі яновичу, убийте – не знаю. бо побажання віктора федоровича кабміну, оформлене у вигляді указу, "привести свої рішення у відповідність із конституцією та іншими актами законодавства україни, що не суперечать конституції" викликає питання: приводити з чим?... не суперечать чому?...

тепер все.


__________________________________
Джерело: Блог Дмитра Потєхіна