Сторінки

Показ дописів із міткою Дмитро Пучков. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Дмитро Пучков. Показати всі дописи

20101011

Ґоблін і тролі 

Роздуми відомого ст. о/у Ґобліна, творчої особистості.


Троль - міфологічна істота, поширена у фентезійних світах, а також іграх і кінематографії. В інтернетах тролем називають особу, яка своїми діями (явно провокуючими) підштовхує інших до конфлікту. Форуми, коментарі в новинах (особливо анонімні без реестрації - найвища троленямка, між іншим), вконтакте - це осередки, які притягують тролів в пошуках хліба насущного. Троль може зруйнувати будь-який затишний куточок в інтернеті, починає діяти в залежності від атмосфери та загальної тематики і менталітету присутніх. Якщо сайт про тварин - будьте певні, троль почне згадувати історії про дівчат, розірваних на шматки зграєю дворових псів. На форумі автомобілістів він розведе срач на тему переваг машин з правостороннім кермом, або почне тему "остання модель форда - гівно" (звісно, в темі шанувальників данного сабжу). Основна перевага тролів - їх цілеспрямованість. Вони ніколи не тролять на "широке коло тем" - тільки точкові удари по точних цілях. (http://ukrmemoria.com/)

Тро́лінґ (від англ. trolling) — розміщення в Інтернетах провокаційних повідомлень з метою викликати флейм. (http://dramatica.org.ua/)
____________________________


Хто такий троль? Це людина, що навмисне специфічними питаннями провокує опонента, «розводячи» його на дурну дискусію, мета якої — відверте глузування. Є приповідка, що чим більше ти «годуєш» троля, тим більшим він стає. Троллінґ, тобто «годування» троля - явище специфічне.

Далеко не кожен дурень, що задає дурні питання, є тролем. Якісний троллінґ - це коли купка «розумних» вибирає собі в жертву дурня і починає ставити йому всякі ідіотські питання, тобто тролити (читай - труїти) його. А він, бідолаха, намагається щось пояснити, огризається, чим безмірно веселить учасників цькування. Зрозуміло, що займаються цим в основному ідіоти.

Інтернет у нинішньому вигляді - це насамперед засіб спілкування. Причому, на даний момент спілкування за допомогою набору і читання текстів. Спілкування на сайтах певної тематики збирає однодумців. Ранні ресурси Інету створювалися з певною метою: ось тут ми любимо групу Jethro Tull, а тут - групу Pink Floyd; тут ми їздимо на мотоциклах «Ява», а тут на автомобілі BMW. Як у кожному колективі, в цих групах буває як згода, так і незгода, бувають суперечки, конфлікти. 
Зустрічаються там і тролі.

Реально це виглядає
приблизно так: стоїть групка явно знайомих людей і про щось там своє розмовляє. І раптом до них підходить якийсь громадянин, він же троль, і заявляє: я дивлюся, тут одні ідіоти зібралися! Що ви тут стоїте, що ви тут патякаєте?! Далі переходить на особистості - чуєш, а ти з бородавкою на носі взагалі мовчи! І якщо справа відбувається в реалі, громадянин дуже швидко йде з набитою пикою. 



А
в Інтернеті спілкування дистанційне, та ще й анонімне. Б’ючи по клавішах грубіянити не заборониш, пику нікому не наб'єш, і через це починають виникати образи та інші складності. Щоб уникнути подібного на форумах призначається модератор, який стоїть з віртуальною «палицею» і стежить за порядком, застосовуючи різні заходи дисциплінарного впливу. За хамство може обмежити кількість повідомлень, може відключити назовсім, а може замість дописів чергового інтелектуала робити свої дописи, але за його ім'ям. Бо без дисципліни - нікуди. І навіть найгірша дисципліна краще, ніж її відсутність.

Я пройшов усі стадії даного процесу. Поки на сайт народу ходило тисяч до п'ятдесяти на добу, справлявся самостійно. Але для подібного спілкування крім розуму, здатності до дискусій, ерудиції та вміння швидко друкувати треба володіти маніакальною одержимістю процесом, фактично - на рівні психопата. Коли ти концентруєшся до такої міри, що тобі ніхто не може протистояти. Абсолютно ніхто. Забіг до тебе психічно хворий, а там ти - ще більш активний. Коли було цікаво і був час, просиджував за монітором годин по шістнадцять. За цей час не зустрів жодної людини, яка виявилася б здатна мене «переспорити». Справжні буйні трапляються вкрай рідко. Хоча, звичайно, суперечками це спілкування можна називати тільки з дуже великою натяжкою. Потім часу забракло і до регулювання спілкування підтягнулися толкові модератори, за що їм спасибі. 



У моєму розумінні все Інтернет-спілкування зводиться до обміну думками. Тобто, там де в нас стале коло спілкування, я повідомляю, що ось це от я особисто схвалюю, мені це подобається, а ось це - ні. Ну а оточуючі можуть висловити або свою згоду зі мною, або незгоду. Після чого ті, кому це не подобається, просто перестають зі мною це обговорювати, тому що знають мою точку зору і чудово обізнані у сфері моїх інтересів. Ті, хто не в курсі, можуть почати сперечатися. Але якщо раніше мені саме це було доволі цікаво та весело, то я тепер до цього збайдужів. Не бачу сенсу в дискусіях, доказах та ін.

Якщо ти кандидат у майстри спорту з боксу, а тебе вуличні хлопчики бити хочуть, ця ситуація нічого крім сміху не викликає. Він ще не смикнувся, а ти вже розумієш, що він зробити хоче, і куди його треба стукнути, щоб він не смикався. І навіть якщо хлопчик вважає себе експертом з троллінґу, нічого у нього не виходить. Звичайно, подібні розваги з дітьми - вони неспортивні, бо мені років багато, а їм мало. Ні навичок, ні розуміння у них ще нема. В цілому воно, звичайно, весело, але тепер на подібне «спілкування» з дурнями просто шкода часу. З моєї точки зору нормальна людина не полізе на чиїсь сторінки комусь щось доводити, сперечатися, ображати когось. Якщо мені щось не подобається, я можу, звичайно, висловити невдоволення, можу пояснити, як з моєї точки зору, було б добре це зробити, у крайньому випадку, можу зробити сам. 



Дитячі «наїзди» украй одноманітні. У першу чергу це вигуки в нашому улюбленому національному стилі «Та хто ти такий?!». Далі образи з приводу зовнішності, типу «Що ти, лисий, узагалі можеш знати?!». Потім - образи рідних і близьких. Природно, все це виключно завдяки анонімності, коли малолітній дурник пише гидоти тайкома. Розв’язання рівно два. Або не відвідуй місця скупчення ідіотів, або керуй процесом. І все. Стосовно себе можу сказати наступне: на чужих ресурсах я тільки читаю, а спілкуюся - виключно на своєму.

Правда, іноді ці ідіоти переміщуються в реальність. Колись давно неодноразово робили спроби «зловити і покарати». Це неважко, я не ховаюся. Це завжди цікаво. Як правило, приходили сопливі діти з жорстким наміром відірвати мені ноги. Після короткої виховної бесіди наміри найчастіше змінюються. А результат виходить зовсім не такий, як мріялося.

Загалом і в цілому на сайті з подібними возився майже чотирнадцять років. В результаті прийшов до висновку, що всі місця для цікавого спілкування повинні бути закритими, невидимими зовні. Як в англійському клубі, куди люди потрапляють тільки за особистими рекомендаціями інших членів клубу. Назовні виносити нічого не можна категорично. Тільки тоді складається цікаве спілкування, тільки тоді хочеться зайти туди знову. 



А якщо є доступна всім користувачам можливість коментувати, то там, на мій погляд, категорично необхідна перемодерація. В іншому випадку ресурс миттєво перетвориться на смітник. Якими, власне, більшість ресурсів стараннями дебілів і є. Для незвичної людини потрапляння на подібні ресурси - натуральний шок. Бо анонімність і вседозволеність провокує дебілів на гидоти космічного розмаху. Ось у мене на сайті, наприклад, всі учасники зареєстровані, більшість знає один одного особисто, а це запорука здорового спілкування.Якщо я ОСОБИСТО з тобою знайомий, то наше спілкування радикальним чином відрізняється від анонімного. Ти починаєш підбирати слова, стежити за мовою.

Тобто якщо є присутнім особистісна ідентифікація учасників бесіди, то кількість помиїв скорочується радикально, а часто зникає зовсім. Спілкуватися з любителями поливати один одного цебрами гівна я просто не хочу. 
Набагато цікавіше спілкуватися з тими, хто розбирається в якомусь предметі краще за мене, може навчити чомусь корисному або підказати що-небудь потрібне. З моєї точки зору саме цим і корисний Інтернет.


Я, наприклад, коли щільно займався іграми і спілкувався з величезною аудиторією, серйозно втратив віру у власну кмітливість, знання та ерудицію.Тому що колективний розум - це страшна річ! 
Коли якісь твої тексти правляться величезною кількістю знаючих і компетентних людей, остаточний продукт виходить набагато крутіший, ніж твої індивідуальні спроби. 
Треба просто вміти користуватися.


______________________________________________________________